[flashvideo file=wp-content/uploads/2010/09/djerela_21_kodima_muzey_all_15_11_07.flv image=wp-content/uploads/2010/09/Still0902_00001.jpg /]

До цього краю ми потрапили восени, коли останні промінчики сонця зігрівають втомлену за літо землю, і місто схоже на букет химерних квітів: жовтих, червоних, зеленкува¬тих, багряних. Дерева стали потрохи жовтіти. Але як чудово вони виглядають! Стоять при дорозі, замріяні… Іноді тихо скидая листя, ніби сльозу, наче сумують, що надійшла осінь. Шелестить під ногами золотистий килим, всте¬ляючи парки, садки, вулиці Кодими. Стежини міста привели нас до будиночка, який зовсім не схожий на інші, що розкинулися на пагорбах Поділля. Це історико-краєзнавчий музей Кодимщини. Відкриття якого припало на святкування 254 річниці з дня заснування самого міста. Історія старовинних речей, які потрапили до музею, здебільшого, не відома. Так само, як і той факт, чому в порожньому будинку можна почути стогони людей або звуки музики.

Комментарии закрыты