З 2018 року Грузія не буде купувати газ у Росії. Про це заявив Георгій Чіковані, заступник міністра економіки країни, наголосивши, що його країні просто не потрібен російський раз, адже вистачає азербайджанського. А ось з Україною зовсім інша ситуація. В цьому році Нафтогаз України закупить 4-5 млрд кубометрів газу у Росії. Про це раніше оголосив голова правління Нафтогазу Андрій Коболєв, посилаючись на рішення Стокгольмського арбітражу, за яким Україна повинна відновити поставки мінімальних об’ємів російського газу. Такі несподівані зміни в українській політиці дехто з одеситів вітає.

— Отношусь положительно.

— Почему?

— У нас своего недостаточно.

— А почему бы не закупать у кого-то другого?

— Ну, у Батьки, разве что. А у Батьки — тоже российский. У Чехии покупаем — и там российский. Монополист на мировом рынке.

Конечно, мы без России никто.

Как я отношусь к этому? Ну, положительно отношусь. Если в Украине не хватает своего газа — значит, его где-то надо брать. Если больше негде взять, кроме как в России, значит, пускай берут в России. Главное, чтобы людям хорошо было.

Если будет для нас низко — почему бы и нет, пускай закупают. Закупают у России. Ну, а что, если там он под ногами валяется, а нам дают дешево. Пусть дают.

Нормально. А что, газ имеет национальность?

Багато містян виступають категорично проти закупівлі російського газу, апелюючи до війни на сході та необхідності самостійного існування. Дехто навіть не вірить, що купівля російського газу взагалі можлива.

— Отношусь отрицательно!

— Почему?

— А потому что надо свой добывать! У нас своего достаточно.

Должны вообще отказаться! Надо свое увеличивать. Есть же залежи законсервированные — раскрывать. Раскрывать и использовать их.

— Я лично против.

— Прочему?

— Ну, потому что если уже рвут до конца эти контакты — значит, надо рвать. Только так. Так что, знаете как. Может оно хорошо, не знаю, может и плохо. Но я считаю, что если уже нет дипломатии — то и конец, можно сказать.

Не будет!

— А кто их заставляет? Не будет!

— Нет-нет, они не будут покупать. То, что будет немножко дороже газ — это правда. Но никто ничего не будет покупать.

— Плохо.

— Почему?

— Ну, потому что они убивают наших ребят на востоке. Я категорически против.

Декому взагалі байдуже, який газ і звідки потраплятиме в Україну — аби було тепло і ціна не була космічною.

— Даже не знаю, что вам сказать. Я против.

— Почему?

— Ну, потому что дорого будет очень.

— Обещали низкую цену.

— Ну, если низкую — то да. І так люди неспроможні платить.

Вы знаете, мне пофиг, он будет российский — лишь бы было тепло. Понимаете, все равно, все равно они тырили — и тырить будут. А что мне — мне главное, чтобы газ был. Я понимаю, на цену я не повлияю, ничего я не сделаю. Единственное что — на улицу выйти, пошуметь. А что это даст?

Ну, у России… это тоже, наверное, партнер какой-то экономический. Пускай наши высшие чины решают этот вопрос. А нам главное, чтобы был подешевле.

Комментарии закрыты