медиагруппа «ГЛАС» четверг, 19 сентября

08:2608:2608:26
Список программ
поиск:
о программе сетка вещания аpхив обратная связь форум

І ВОЯКИ, І МУЗИКИ



З сивого туману небуття, з пітьми далеких століть виступають славні вояки — українські козаки. Це вони — сміливі, відчайдушні, хоробрі, задерикуваті — охороняли кордони держави, схрещували шаблі з ворогами під час військових походів. А мужність, сила, міцна воля, спритність, уміле володіння різноманітною зброєю виховувались у чубатих лицарів з дитинства.

До цих традицій звертаються і сучасні вихователі молоді, що прагнуть виростити справжніх захисників рідної землі. Відродженню основ козацького життя сприяють популярні сьогодні "Козацькі забави".


На такі народні гуляння збираються не лише ті, хто відчуває в собі силу молодецьку. З задоволенням уболівають за них друзі та й просто перехожі. А сміливці, що відважились показати свою неабияку козацьку силу, прудкість та кмітливість, ще й отримують подарунки, корисні в господарстві.

Відроджують сьогодні представники Чорноморського козацтва і такий, досить популярний серед кубанських козаків вид спортивної підготовки, як "кулачкі", тобто кулачні бої.

Леонид БРАГАН, тренер рукопашного боя Осаульского подразделения Черноморского казацкого войска (пгт Овидиополь):


— И самбо, и рукопашный бой свои истоки берут в глубокой древности. Я знаю по своему родоводу, что мы приехали с Кубани. Мне отец рассказывал, что в давние, дореволюционные годы по выходным, праздничным дням казаки собирались на околицах станицы и сначала слушали музыку, танцевали под баян… А потом доходило и до побоища. Приемы побоища идут еще с глубокой древности. Еще при Петре собирались люди в селах и устраивались такие побоища. Это тренировались так ополченцы.


Сам Леонід кулачними боями займався професійно. Тепер ось молодих хлопців навчає прийомам самозахисту. І сам може показати, якою сильною людиною повинен бути справжній козак та до яких звершень має прагнути захисник Батьківщини. Тож гирі в його руках здаються ледь не пушинками. Вправи з ними, як відомо, розвивають силу м’язів ніг та спини.


А щоб не було боязно до цих гир підступитися, він радить гратися з цвяхами. До речі, за дві хвилини Леонід власноруч може скрутити шість пар цих залізних стрижнів.

І тренування, що проходять в умовах, як то кажуть, наближених до бойових, лише гартують козацький дух. Тож приміщення спортивної зали, яке не ремонтувалося вже багато років, не лякає.


Але заняття — це не лише вправи фізичні. Тренер не забуває і про моральне виховання своїх підопічних.

Леонид БРАГАН, тренер рукопашного боя Осаульского подразделения Черноморского казацкого войска (пгт Овидиополь):

— Александр Иванович... У него было прозвище Самсон. Это был огромной силы человек — участник Первой мировой войны, потомок украинских казаков. Такие силовые трюки, как он делал, никто не повторяет. Он, например, подымал и носил на концах коромысла две клетки со львами. И это при росте 1 метр 65 сантиметров и весе 70 килограммов. Вот такой человек был.


Козацьке коріння час від часу виринає з пітьми забуття не тільки в образах героїв, а й просто лягає словами пісень на яскравому рушникові долі України.

Виктор СЛОНСКИЙ, солист вокального казачьего хора "Радуга" (пгт Овидиополь):

— Ці пісні нам передали козацькі бандуристи, які ходили по селах і співали про життя та долю козацьку, про Наливайка, про тих козаків, які полягли за Україну. У кожного українця це все в душі, і, як кажуть, з молоком матері вбирається це усе.


Якраз з молоком матері передалася любов до української пісні самому пану Слонському. Пригадує він, що чув її з дитинства, бо народився у співочому краї (на Хмельниччині), та й мати постійно співала. Ось і мріяв Віктор усе життя про кар’єру вокаліста, навіть вступив до Одеської консерваторії, але не судилося. Роки йшли, а пісня тягнула. Діти підросли — і стало більше часу для самого себе, з’явилася можливість займатися співом. Сьогодні пан Слонський — соліст народного козацького хору "Райдуга". Всі 20 років існування цього колективу він постійний учасник гурту та усією душею відданий українській пісні.

Виктор СЛОНСКИЙ, солист вокального казачьего хора "Радуга" (пгт Овидиополь):


— А хто може бути байдужий до української пісні? Італійська та українська пісні однакові по значущості, по звучанню, по багатству мелодії. Наша українська пісня неперевершена. Нема кращої пісні, ніж українська.

І цим словам є підтвердження. Музики стверджують, що пісня "Їхав козак за Дунай" підкорила всю Європу.

Анатолий ПАТЮК, руководитель казачьего ансамбля "Чорномор" ДК "Дружба" (г. Южный):


— На початку минулого століття вчені були неймовірно здивовані, як далеко помандрувала одна з шотландських пісень: вона прижилася на Україні і стала тут народною, широко знаною під назвою "Їхав козак за Дунай". Але коли дослідники глибше проаналізували цю загадку, то виявився зовсім інший факт. З’ясувалося, що пісня "Їхав козак за Дунай" народилася-таки на Україні, а злетіла аж до Шотландії, ставши там народною. І не тільки до Шотландії: вона звучала часто французькою, польською, чеською, болгарською, угорською та іншими європейськими мовами. А ще з’ясувалося, що у цій пісні є автор, український козак. Його ім’я — Семен Климовський.


Тож не дивно, що сьогодні на Причорномор’ї так активно відроджується козацька пісня. Конкурси, де колективи змагаються за звання кращого виконавця цих "геніальних біографій українського народу", стають доброю традицією. До речі, саме один з них став тим головним приводом, який підштовхнув Анатолія Патюка до створення козацького гурту.

Анатолий ПАТЮК, руководитель казачьего ансамбля "Чорномор" ДК "Дружба" (г. Южный):

— Якраз проходив перший фестиваль козацької пісні „Байда” в місті Тернополі. Я віднайшов в Южному патріотів. Всі люди різних професій, але любов до козацької пісні нас об’єднала. Ми згуртувалися, зробили квартет „Чорномор”. На фестивалі завоювали ІІІ премію.

А ось мріяти про відродження козацької пісні пан Патюк почав після одного життєвого випадку, що з ним стався.

Анатолий ПАТЮК, руководитель казачьего ансамбля "Чорномор" ДК "Дружба" (г. Южный):

— Десь у 80-х роках я вперше побачив на Кубані, коли приїхав до родичів, живий виступ Кубанського козачого хору і був дуже вражений, що там, на Кубані, все це відроджують — українську, козацьку пісню співають українською мовою. А у нас тут, на Причорномор’ї, цього не було, і якось соромно стало, що ніхто не співає. Навіть української пісні мало було чутно, а козацької — тим паче.

"Пісня і дума становлять... народну святиню, краще добро українського життя, в них горить любов до батьківщини, виблискує слава минулих подвигів". І насправді, в козацьких піснях, як в дзеркалі, знайшли відображення і участь у війнах, і смерть співвітчизників, і щасливе повернення з полону. Самі козаки в них оспівані як лицарі мужні, сміливі, завзяті, що втілили у собі усі найкращі сторони чоловічої вдачі, люди вільні, борці за громадське добро, за волю рідного краю. І щоб козацька пісня по-справжньому звучала з вуст сучасних виконавців, у співаків є свій секрет щодо її виконання.

Анатолий ПАТЮК, руководитель казачьего ансамбля "Чорномор" ДК "Дружба" (г. Южный):

— Ми не просто співаємо, ми переживаємо ті часи. В нас вселяється цей дух. Бо якщо просто так співати козацьку пісню, вона в нас ні в якому разі не вийде. Тільки треба відчути ось цю пісню, жити минулим, жити тим часом, коли жили наші козаки. Якщо ми будемо відчувати в душі, що ми козаки, тоді ця пісня буде у нас йти на ура, як це й було до сих пір. Пісня подобається людям, та й нас вона заряджає позитивною енергією, і ми хочемо співати, хочемо нести людям таку характерну чоловічу енергію.


От і відроджують сьогодні козаки рідну українську пісню, щоб лилася вона по всьому світу та сповіщала: козацькі традиції відроджуються. Адже важко знайти в минулому України будь-яке інше явище, щоб так глибоко, як козаччина, вплинуло на історичну долю усього українського народу. З початку козацтва життя українців — "і померлих, і живих, і тих, хто ще не народився", життя усієї нації з її минулим, теперішнім та майбутнім було, є і буде нерозривно пов’язане з козацтвом та його традиціями.


2010-03-30 22:15:19 Елена Брагина (пгт Овидиополь, Одесская обл.)

Статья не плохая, но допущена очень грубая ошибка в фамилии тренера (моего отца). У Вас написано Леонид БРАГАН, а правильно Леонид БРАГИН.



Добавить новый комментарий
Имя:

Комментарий:

Пожалуйста, повторите цифры на картинке:


отобразить архив в виде календаря

  страницы:  
1
2
3
4
5
6
7

06 июня, 2007

ВЕСНЯНИЙ ШУМ

08 мая, 2007

ВОСПОМИНАНИЯ

23 апреля, 2007

МИР СКАЗКИ

16 апреля, 2007

КАЗАЧЬИ ЗАПОВЕДИ

03 апреля, 2007

ПИСАНКИ


21 февраля, 2007

ГОПАК

08 февраля, 2007

І ВОЯКИ, І МУЗИКИ

29 декабря, 2006

ВЕРТЕП. КОЛЯДА.

,


 
ГЛАС глас GLAS glas Одесса Odessa ТВ TV радио radio новости news телевидение Одесса радио Одесса реклама Одесса реклама на радио Одесса реклама на телевидении Одесса реклама на ТВ Одесса Ищу работу Продам участок Продам авто Ремонт квартир Требуются рабочие Требуется работа смс 3456 знакомства чат