медиагруппа «ГЛАС» четверг, 19 сентября

08:3008:3008:30
Список программ
поиск:
о программе сетка вещания аpхив обратная связь форум

МИР СКАЗКИ



"Где дух не водит рукой художника, там нет искусства", — якось сказав Леонардо да Вінчі.

Цей вислів через століття знайшов своє підтвердження. Героїня сьогоднішньої програми — одеська художниця Зоя Пасічна — розповідає, що, коли сідає за мольберт з пензлем в руці та починає працювати, у неї відбувається перехід в іншу площину.

Зоя ПАСЕЧНАЯ, заслуженный мастер народного искусства:


— И бывает такое, что, когда работаешь над какими-то определенными образами, как будто какой-то диалог ведешь. Ты работаешь и с кем-то разговариваешь. Какой-то отзыв, контакт должен быть.

Якщо подивитися на картини, які народжуються під пензлем художниці, бачиш той мальовничий світ, куди думками переноситься пані Пасічна. Там панують любов, світлі та теплі барви, обриси щасливого дитинства.

Зоя ПАСЕЧНАЯ, заслуженный мастер народного искусства:

— Куда уходит детство? Не знаю. Оно у меня, кажется, никуда не уходит. Потому что оно сидит у меня где-то глубоко. В каждом из нас сидит ребенок — просто мы об этом забываем.


Зелена трава на галявинах, домашні тварини, що відпочивають й гріються під променями сонця, пташине родинне піклування — усі ці образи запам’яталися Зої ще в маленькому віці, бо народилася та мешкала у мальовничому краї України — на Житомирщині.

Саме в дитинстві дівчинка вперше побачила "магічне дійство", що здійснювала бабуся, яке покорило душу майбутньої художниці на все життя.

Зоя ПАСЕЧНАЯ, заслуженный мастер народного искусства:

— Она делала копии работ из журнала "Нива". Там работы русских художников печатались в графическом варианте. Она делала из них цветные картины и продавала.

Героїня дбайливо зберігає картину, яка була написана бабусею. Дивлячись на неї, майстриня пригадує, як усім розповідала, що, коли стане дорослою, обов’язково буде художницею.

Дитяча мрія здійснилася. Сьогодні Зоя Пасічна створює полотна, що несуть радість, добро та теплу згадку про дитинство й казку. Вони прекрасний та незаперечний гімн життю. Тому картини нікого не залишають байдужими. І навіть за кордоном є цінителі її майстерності.


А думки тих, хто побував на виставках одеситки знайшли відображення на сторінках книги відгуків. Переглядаю її — і погляд зупиняється на таких рядках: "...краще б Ви вдома розмальовували стіни та печі". Цікаве висловлювання. Людина, що писала ці слова, хотіла образити Зою, але з недомислу дуже чітко та правильно визначила суть творчості пані Пасічної. Адже її картини базуються на витоках українського мистецтва, зокрема петриківського розпису, так характерного для нашого краю. З’явився цей художній жанр саме з розмальовування стін сільських хат та печей. До речі, відчути ось ці стародавні джерела петриківського розпису мисткині довелося під час оформлення одного з одеських ресторанів.

Отже слова стали пророчими та, як вже було говорено, найточнісінько відобразили джерела творчості художниці.

Зоя ПАСЕЧНАЯ, заслуженный мастер народного искусства:

— И вот так, на основе народных традиций, я работаю как художник. Работаю с разными материалами: бумага, акварель, гуашь, акрил, холст, картон...

Різні матеріали, проте завдання одне — працювати на народному ґрунті, дуже обережно зберігаючи традиції народного розпису. Саме це робить її картини такими привабливими.

Анатолий ПАСЕЧНЫЙ, муж Зои, педагог-дизайнер:

— В неї роботи більше несуть народних рис, національних рис. Як би вони не були зроблені: сучасність показують або мають пейзажний чи міфологічний характер, але у будь-якому разі в них є нашарування такого національного, традиційного змісту. Це відрізняє її роботи від творів одеських художників.


Пані Зоя ніколи не робить ескізів для своїх робіт. Вона завжди, ну, майже завжди знає, що хоче сказати пензликом на полотні. Інколи буває, що в голові народився один образ, а коли погляне на готову роботу — на неї з картини дивиться незнайомець.

Зоя ПАСЕЧНАЯ, заслуженный мастер народного искусства:

— Ось цей "Степовик" раптом виник наче сам. Я незнайома з ним. І я не знаю, хто це, що це. І спочатку я його якось не сприймала. А зараз я вже до нього звикла і навіть можу роздивлятись.

Анатолий ПАСЕЧНЫЙ, муж Зои, педагог-дизайнер:

— Я, між іншим, кожний раз, коли щось треба кудись везти, кажу: "Ось цю роботу — обов’язково".


До думки свого чоловіка та водночас і критика художниця завжди прислухається. Адже він — перший глядач усіх робіт, що виходять з-під її пензля.

Анатолий ПАСЕЧНЫЙ, муж Зои, педагог-дизайнер:

— За стільки років робота вже сприймається не як задум, а спочатку сприймається з точки зору професійного виконання. Тому завжди починаю говорити: "Тут щось композиція порушена, тут треба ще місце заповнити, бо воно порожнє". А коли робота вже закінчена, я починаю дивитися на неї з точки зору образності, змістовності.

Пересічний же глядач сприйме картину за тим енергетичним біополем, що хлине на нього.


Мова робіт пані Зої народжує емоційно-поетичну ауру, котра кличе не лише милуватися роботами, а й вживатися в привабливий світ. Обриси розбуджують асоціативне мислення и дозволяють відчути голоси птахів, шелест листя та трав, побачити чарівні танці жар-птиці.

Образом картин майстрині стає і світ, такий знайомий будь-якому одеситові, — морські безодні з мушлями, мереживом медуз, грайливих коників та рибами-писанками, яких досі ніхто не бачив. Саме такі дивні тваринки стали синтезом народності та новаторства. А художниця-одеситка заселила наше Чорне море суто українськими мешканцями. Вони наче позують майстрині, і здається, що от-от хвилі прилинуть — і ці морські створіння попливуть з картини в рідну стихію.

Світлий та яскравий світ художниці — це завжди радість, спасіння та можливість подумати про життя в затишному куточку.

Зоя ПАСЕЧНАЯ, заслуженный мастер народного искусства:


— Творческий процесс требует у меня стабильности, гармонии в душе, чтобы было спокойствие. Выходишь на какую-то несуществующую планету, тебя несет волна... Но бывает лихорадочная экспрессия. А бывает очень спокойное состояние. Но я никогда не работаю, когда у меня плохое настроение. Когда нет гармонии вокруг меня, я не могу работать.

У художниці стільки цих "класичних" диво-розписів, цих "українських віночків" — очі розбігаються. Можливим це стає завдяки своєрідній техніці, яку застосовує одеситка. Великі стилізовані форми об’єднані гнучкою, в’юнкою лінією в цілісну завершену композицію. Простір між її головними елементами заповнюється дрібним малюночком. Тому картини не перестають квітнути.


За роки народження мальовничих образів пані Зоя створила свій стиль — стиль вільного декоративного розпису, а ужиткова форма зображення перейшла на станкову.

Зоя ПАСЕЧНАЯ, заслуженный мастер народного искусства:

— У меня открылась новая ниша. Я захотела заниматься тем, чем мне хочется, где я могу себя выразить и что-то показать людям, чего они в Одессе, может, мало видели. Я решила возобновить навыки росписи.

"Усе, що зроблено руками людини, має право на життя", — говорить чоловік Зої. І зараз в Одесі у майстрині є шанувальники її таланту, які охоче створюють власну колекцію з її робіт. Хоча мисткиня наголошує, що створює свої картини за покликом душі.

Зоя ПАСЕЧНАЯ, заслуженный мастер народного искусства:

— Я не могу сказать, что я работаю для людей, конкретно для кого-то. Просто внутренняя потребность такая есть. А потом, конечно, хочется показать людям. Тем более, что работы выполнены на основе народных традиций.

Українські традиції простежуються у будь-яких роботах художниці. Навіть в картинах авангардного стилю відчуваються народні риси. А фантазія, смак та безперечна майстерність народжують бажання вдосконалювати власну мову, експериментувати в техніці та технології. Так от, крім петриківського розпису, на своїх полотнах художниця застосовує ріжкування, тобто техніку орнаментації розписної кераміки.


Якось відомий філософ-культуролог Ілля Рейдерман назвав живопис, котрий став деякою проміжною ланкою між культурою народною (фольклорною) та професійною, третьою культурою. І зазначив, що ті люди, яким вдалося перевести традиції на новий лад, стають справжніми народними художниками. Отже, Зоя Пасічна, яка з великим смаком поєднала свій розпис з народною творчістю, і є тим самим народним майстром. А, між іншим, з 2006 року художниця має почесне звання "Заслужений майстер народної творчості".

Зоя ПАСЕЧНАЯ, заслуженный мастер народного искусства:

— И время, и возраст подстегивают к тому, что нужно работать, работать и работать. И не думаешь, для чего, зачем, нужно ли оно кому-то. Просто хочется что-то делать.

Так потяг до народних джерел передався і доньці, яка свою дипломну роботу присвятила традиціям та сучасності в петриківському розписі і довела разом з матусею, що народні художні традиції не вмирають, вони продовжують жити, розвиватися та вдосконалюватися.

Диана Шумейко
«Истоки»
www.glasweb.com

Добавить новый комментарий
Имя:

Комментарий:

Пожалуйста, повторите цифры на картинке:


отобразить архив в виде календаря

  страницы:  
1
2
3
4
5
6
7

06 июня, 2007

ВЕСНЯНИЙ ШУМ

08 мая, 2007

ВОСПОМИНАНИЯ

23 апреля, 2007

МИР СКАЗКИ

16 апреля, 2007

КАЗАЧЬИ ЗАПОВЕДИ

03 апреля, 2007

ПИСАНКИ


21 февраля, 2007

ГОПАК

08 февраля, 2007

І ВОЯКИ, І МУЗИКИ

29 декабря, 2006

ВЕРТЕП. КОЛЯДА.

,


 
ГЛАС глас GLAS glas Одесса Odessa ТВ TV радио radio новости news телевидение Одесса радио Одесса реклама Одесса реклама на радио Одесса реклама на телевидении Одесса реклама на ТВ Одесса Ищу работу Продам участок Продам авто Ремонт квартир Требуются рабочие Требуется работа смс 3456 знакомства чат