медиагруппа «ГЛАС» четверг, 19 сентября

08:3008:3008:30
Список программ
поиск:
о программе сетка вещания аpхив обратная связь форум

ВОСПОМИНАНИЯ



"Моє село — радість і гордість", — так говорить про своє улюблене місце України сьогоднішній наш герой. Село Яськи Біляївського району Одеської області — саме воно подарувало йому життя у 1923 році та найщасливіші роки роботи, любові та дитячого гомону.

Михайло Іванович Паненко і зараз залишається відданим цьому куточку нашої країни, що почав своє існування наприкінці XVIII століття. Його любов до рідного села не має меж. Тому в свої за вісімдесят він охайно зберігає вже знайдені документи й світлини — історичне минуле Яськів.


Легенди та історія села живуть у цьому краєзнавчому музеї, який десятки років тому започаткував Михайло Іванович. Від дня народження цього джерела історії й донині дідусь є завідувачем музею.

Михаил Иванович ПАНЕНКО, житель с. Ясски, ветеран Великой Отечественной войны:

— ...Для патриотического воспитания нашего подрастающего поколения. Вот в школах сейчас дети историю изучают, а материалов нет. И они идут в музей.

І дійсно, в одній кімнаті музею можна побачити життя села. Тут і речі, і фотокартки перших поселенців. До речі, Михайло Паненко розповідає, що серед них були і його пращури — дідусь з бабусею. Мешкати на цю територію Придністров’я вони прийшли примусово після селянського повстання в Турбаях.

Михаил Иванович ПАНЕНКО, житель с. Ясски, ветеран Великой Отечественной войны:

— И вот всех крестьян сослали в Беляевку, а часть в Ясски — 64 семьи. Они расположились так: полчане — на том краю, турбаивцы — на эту сторону. Там и дедушка жил.


Під час перегляду експозиції краєзнавчого музею пан Паненко розповідає допитливим відвідувачам про колективізацію та воєнні роки села. Він зберігає одяг, газетні статті, зброю тих часів і... спогади про життя та діяльність солдатських загонів у Громадянській та Великій Вітчизняній війнах.

В останній наш герой особисто брав участь. До лав Радянської Армії був призваний у 1944 році і відправлений на фронт. Його боротьба за визволення Батьківщини закінчилася в Німеччині штурмом рейхстагу. Тут він зустрів довгоочікувану перемогу.


Під час бойових дій Михайло Іванович неодноразово був поранений, про що свідчать два маленьких осколки — відгуки 1940-х років, що й сьогодні знаходяться в тілі нашого героя. Вони не дають забути ті страшенні дні, коли радянський народ об’єднався в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників.

А про його героїзм, відвагу та мужність нагадують ордени та медалі. А ще... ось ця труба. Вона окрема сторінка солдатського життя нашого героя.

До 1947 року Михайло Іванович залишався в Німеччині, в Ерфурті. Саме там і почалася історія цього музичного інструмента.

Михаил Иванович ПАНЕНКО, житель с. Ясски, ветеран Великой Отечественной войны:

— Ребята, кто из вас играл дома в оркестре?..

Це питання зіграло рішучу роль в житті пана Паненка.

Михаил Иванович ПАНЕНКО, житель с. Ясски, ветеран Великой Отечественной войны:


— ...Нам надо организовать в полку оркестр. Нужно у солдат узнавать. Будет построение, и вот вы... А желание есть?
— Да!
— Давайте вместе со мной будем делать набор.
И таким образом мы по фронту ходили, собирали музыкантов.


"Врожай" був, прямо кажучи, негустим — всього 9 музик. І все одно треба виконувати наказ — створювати духовий оркестр та керувати ним.

Михаил Иванович ПАНЕНКО, житель с. Ясски, ветеран Великой Отечественной войны:

— Собрали всех ребят через штаб. Определили нас в ДК, дали нам комнату. И начали узнавать, кто и что умеет играть. Дуем, а ноты не знаем, забыли. Вызвали в полк капитана, дали нам ноты, показали гаммы. И таким образом я получил маленькое-маленькое образование.


А за гарне керування юнакові подарували цю бас-трубу. Разом з нею він повернувся до рідного села. Чутливе серце хлопця не залишилося байдужим до мелодій життя, тому він пішов отримувати професійну музичну освіту. А згодом виникло бажання передати свої знання малюкам села, от і створив свій духовий дитячий оркестр. Навчав дітлахів нотній грамоті і... шанувати пам’ять тих, хто захищав право на вільне майбуття. Тому, окрім краєзнавчого музею, справою свого життя пан Паненко вважає пам’ятник землякам, які прославили себе на війні.

Михаил Иванович ПАНЕНКО, житель с. Ясски, ветеран Великой Отечественной войны:

— Мое желание было сохранить память о войне нашим детям, внукам — соорудить памятник. Мой дед погиб, и в каждой семье — дядя, дедушка, разные погибшие. И вот я думал: какой памятник соорудить? И мне пришла мысль, чтобы построить памятник в центре села.

Для початку треба було переконати голову колгоспу в необхідності зведення цієї споруди.

Михаил Иванович ПАНЕНКО, житель с. Ясски, ветеран Великой Отечественной войны:

— Я пришел в сельский совет, тогда председателем совхоза был Филиппов. Говорю, что нужно сделать такой памятник. Он меня спрашивает: "А сколько туда пойдет цемента?" Я говорю, что будут работать строители и они скажут сколько нужно цемента.


Завдання номер один було успішно виконано. Проект майбутньої споруди обрав самостійно. Почалася робота. Однак поставити пам’ятник виявилося завданням з непростих. Як тільки голова колгоспу дізнався, що на стовп, висота котрого 10 метрів, знадобиться 10 тон цементу, то почав відмовлятися від цього елементу пам’ятника. Навіть постало питання про його будівництво в іншому районі. Аби врятувати для села цю споруду, Михайло Іванович поїхав до Одеси.

Михаил Иванович ПАНЕНКО, житель с. Ясски, ветеран Великой Отечественной войны:

— Директор института задает ему вопрос: "Сколько цемента?" Прораб отвечает: "10 тонн". А директор института спросил: "А где вы учились?" Тот сказал, что где-то в Одессе учился. "А сколько на кубометр цемента пойдет песку?" Он подсчитал, что всего на этот памятник пойдет 3 тонны цемента.

Будівництво було продовжено. А урочисте відкриття пам’ятника відбулося на честь святкування 50-ї річниці радянської держави. Тепер героїчні подвиги сміливих яськівчан дорослі разом з дітьми шанують кожного року в День Перемоги.

Не забувати імена загиблих земляків та історію рідного села допомагає і книга, що вийшла з-під пера Михайла Паненка в 2005 році. В неї та нескінченна любов до рідного села, радість й гордість за його мешканців, якою наш герой прагне поділитися з кожним українцем, що намагається не втрачати джерел.

Диана Шумейко
«Истоки»
www.glasweb.com

Добавить новый комментарий
Имя:

Комментарий:

Пожалуйста, повторите цифры на картинке:


отобразить архив в виде календаря

  страницы:  
1
2
3
4
5
6
7

06 июня, 2007

ВЕСНЯНИЙ ШУМ

08 мая, 2007

ВОСПОМИНАНИЯ

23 апреля, 2007

МИР СКАЗКИ

16 апреля, 2007

КАЗАЧЬИ ЗАПОВЕДИ

03 апреля, 2007

ПИСАНКИ


21 февраля, 2007

ГОПАК

08 февраля, 2007

І ВОЯКИ, І МУЗИКИ

29 декабря, 2006

ВЕРТЕП. КОЛЯДА.

,


 
ГЛАС глас GLAS glas Одесса Odessa ТВ TV радио radio новости news телевидение Одесса радио Одесса реклама Одесса реклама на радио Одесса реклама на телевидении Одесса реклама на ТВ Одесса Ищу работу Продам участок Продам авто Ремонт квартир Требуются рабочие Требуется работа смс 3456 знакомства чат