Останній великий поєдинок цього року серед гандболістів Одеської області відбувся 19 грудня в спортивному залі «Одесаобленерго». Турнір Кубка Федерації проводиться вже вдруге, за підтримки Федерації гандболу області. Починаючи з 24 жовтня за лідерство боролися 9 команд, проте претендувати на перемогу змогли лише дві: Команда Політехнічного та Педагогічного університетів. Незважаючи на те, що очевидне лідерство все-таки було за командою Політеху, спортсмени все одно вийшли грати принциповий матч.
Сергій Гриневецький, голова Федерації гандболу Одеської області
В этом году мы провели по круговой системе, досрочно победила команда Политехнического университета, но сейчас будет принципиальная игра между Педуниверситетом и Политехом. Потому что основу педагогического университета составляет команда суперлиги «Портовик», а основу Политехнического университета, команда высшей лиги «Одесса». И здесь принципиальная игра между, по большому счету, двумя командами мастеров.
За результатами напруженої гри, Політех випередив «педагогів» з рахунком 25:21. Однак, найбільшою інтригою залишалися ігри за 2 і 3 місця, тут в поєдинку за срібло турніру зійшлися Команда «Одеса +50» і хлопці з Екологічного університету. Ветерани обійшли екологів з рахунком 23:20 і показали майстерну гру. Незважаючи на те, що багато членів команди старше 60 років, гандболісти продовжують в буквальному сенсі жити цією грою, вже виграли два чемпіонати Європи та готуються до наступного турніру, який пройде в Австрії наступного року.
Тарас Гриндак, гравець команди «Одеса +50»
Кстати говоря, пользуясь случаем, хочу попросить родителей. Действительно, у нас очень хороший и динамичный вид спорта. Поэтому, отдавайте детей на гандбол. Действительно, это здоровье, это здорово, это весело. Поэтому, мы сочетаем очень многое от многих видов спорта. Самое главное, что гандболисты могут играть практически во всё: и в гандбол, и в футбол, и в баскетбол, и в волейбол. А на самом-то деле очень мало футболистов, баскетболистов, которые могут поиграть в гандбол.
Не менш цікава боротьба пройшла у другій частині турнірної таблиці. Тут команда Будівельної Академії перемогла команду Роздільної з рахунком 24:22. Помірятися силами за бронзу вийшли також команди Харчової Академії і Іванівки.
Євген Росохацький, гравець команди ОНАХТ
Это последняя игра в сезоне, мы настроены позитивно. Наше место в турнирной таблице не особо конечно хорошее, мы в прошлом году были чемпионами, в этом году получилось так. В силу различных обстоятельств, не все игроки, к сожалению, могут в каждом году приезжать. Поэтому мы собираемся как можем и играем в своё удовольствие. Секрет прост.
У цьому матчі Академії довелося поступитися титулом чемпіонів минулого року, «харчовиків» впевнено обійшли хлопці з Іванівки. Попри юний вік Іванівці виграли з рахунком 30:22.
Сергій Латушков, тренер команди Іванівки
В наше время, опять же, желание, у ребенка должно быть желание, чтобы он хотел заниматься. Моя команда состоит из ребят, которые в прошлом выигрывали чемпионат Украины в прошлом году. Они молодые, в принципе, у них всё только начинается в Гандбольной жизни. Я же говорю, здесь они получают опыт от игры с ветеранами. Здесь есть люди ещё советской школы, украинской, мои ребята молодые, новое поколение идет.
Перемагати — складно завжди, а ще складніше посилено готуватися до матчів. Особливо, коли склади команд максимально різні — під час нагородження на полі стояли як хлопці, яким ще немає 18, так і досвідчені спортсмени, які грають скільки себе пам’ятають. За підсумками заключних Ігор Кубка Федерації, гордими володарями титулу і грошової премії в 20 тисяч гривень стала команда Політехнічного університету.
Володимир Кара, гравець команди Політеху
Занимался футболом в детстве, у меня дедушка спортсмен. И вот он меня подтолкнул к тому, чтобы прийти на тренировки. Я много уходил и он меня всё равно возвращал за руку. Приводил, я обижался на тренеров, но я очень благодарен, что меня тренера воспитали и возвращали в этот спорт. Я его очень полюбил, учился в киевском спортивном лицее-интернате, закончил его 2 года назад. Очень счастлив что занимаюсь этим видом спорта.
Азарт, постійний рух і вміння відчувати свою команду, кожен раз змушують виходити на поле людей абсолютно різного віку, проте схожих в тому, що уявити своє життя без гандболу вони вже не можуть. Вигравати нові кубки, розвиватися і рости завжди є куди, не залежно від віку. А гандбол залишається не просто спортом, а матчем довжиною в життя!
