У тижневій главі Насо Тора розповідає про закони назіра — людини, яка хоче освятитися додатковою святістю, щоб наблизитися до Всевишнього. Тора пропонує йому спосіб зробити це — взяти на себе ряд додаткових обмежень. З того моменту, як він приймає на себе цю обітницю, йому заборонено пити вино, опоганюватися знаходженням поруч з померлими і стригти волосся, як сказано: «Рости буде вільно головне волосся його».
Виникає питання: чому Тора дає можливість існування назіров? Для чого потрібні назіри?
Тора говорить, що народ Ізраїлю ділиться на три групи: коени, левити та ісроель. Кожен єврей, чий батько коен, — коен, а той, чий батько — ісроель, ніколи не стане коеном. Раббі Моше Альшех в своєму коментарі говорить, що саме для таких людей, які хочуть стати схожими на коенів, Всевишній створив назірут. Будь-яка людина, чоловік або жінка, яка хоче бути схожою на коена, отримує можливість стати назіром, який зобов’язаний дотримуватися дуже схожих законів служіння, приймаючи ті ж заборони, яким повинен слідувати коен. Більш того, назир не схожий на звичайного коена, але на первосвященика.
Насправді для того, щоб бути подібним до коена, не потрібно навіть ставати назіром. Рамбам пише: «І не тільки коліно Леві, але і будь-який мешканець цього світу, який направив свою останню силу і умудрив свій розум з метою служити Всевишньому і пізнавати Його, і йде прямим шляхом, для якого і був створений Богом, і скидає з себе ярмо вигаданих людьми хитрощів — така людина цілком свята, і буде Всевишній долею її навіки віків, і удостоїться ця людина гідної частки в цьому світі, як коени та левити».
Любавичський ребе пояснює: «Деякі помиляються при вивченні цієї алохи, вважаючи, що Рамбам має на увазі єврея, який віддалився від мирських справ і займається тільки заповітами Тори… Але насправді… Рамбам проявляє тут новаторство, кажучи, що служіння коліна Леві доступно не тільки євреям, але і кожному «мешканцеві цього світу». Народи світу теж могли досягти цього рівня… І для цього потрібно — «відокремитися». Не маю на увазі, що треба відвернутися від світу… але людина повинна усвідомлювати, що вона відділена від мирських справ… Тобто кожен, хто робить служіння Всевишньому сенсом свого життя, і всі його особисті потреби стають для нього другорядними, насправді перевершує рівень коена».
Людина, що займається справами Господа як своєю особистою справою, перевершує звання первосвященика. І найважливіше, що слід пам’ятати: цього звання може досягти кожен.
