Новий рік мабуть найпопулярніше свято у багатьох країнах, що відзначається масово, з широким розмахом.  На нього чекають незалежно від національності, віросповідання, етнічних традицій. Та незважаючи на це, кожна нація має свої традиції та історію Новорічних святкувань. Зупинимось докладніше на українських традиціях та нашій святковій атрибутиці. Українці в різні історичні епохи святкували Новий рік в березні, вересні, січні, а нині взагалі двічі. Тож згадаємо про історію та походження свят, народні традиції їх відзначення.

У світогляді наших предків Новий рік, як межа, що відокремлює старе від нового, вмираюче від ще ненародженого, вважався своєрідним порталом у майбутнє. Від поведінки людини напередодні свята, її слів та моральності вчинків, від обрядових дій залежало життя у наступному році. З часом переважна більшість населення забула традиції предків. За останні двадцять років у святкову культуру українців увійшли окремі елементи масової культури, обрядовості західноєвропейських і східних народів. Та навіть сьогодні, коли головними учасниками новорічних святкувань стали телевізор, спиртні напої та наїдки, українці все одно намагаються додати до новорічного застілля певні ритуали.

 

Із запровадженням григоріанського літочислення весь християнський світ перейшов на святкування Нового року 1 січня. На території сучасної України це сталося 1700 року за наказом російського царя Петра І. Проте юліанське літочислення збереглось до 1918 року, тобто літочислення велось за старим стилем, з 1918 року – за новим, григоріанським календарем, різниця між ними склала 14 днів.

 

A прикрашання до свята ялинки прийшло із європейської святкової традиції, що з середини ХІХ ст. побутувала, переважно, у середовищі знаті. Іван Франко на Гуцульщині записував матеріали про різницю різдвяних звичаїв панів та простого народу: «Пан ставить смереку, русин кладе сніп». За християнськими переказами, ялинка – це символ Дерева життя, яке стереже архангел з вогняним мечем, забороняючи грішникам повертатися до Едему.

 

Шампанське – головний новорічний напій хоч і з’явився у ХVII ст. в Англії та Франції, а до України прийшов лише у ХІХ ст. Той факт, що саме це ігристе вино стало неодмінним атрибутом і символом новорічного свята, пов’язаний зі специфікою його відкорковування. Гучний виліт корка з пляшки нагадує постріл, а за традицією, що зустрічається у багатьох народів світу, і в українців у тому числі, саме пострілами, шумом у дні великих свят наші предки намагалися відганяти нечисту силу, щоб не зіпсувала свята.

 

Тож новорічні традиції єднають українство зі світом, проте перегукуються з автентичними етнічними традиціями, створюючи цілий цикл зимових свят.

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован