5-го листопада духовенство та паства Української Православної Церкви привітали з Днем народження нашого дорогого Предстоятеля Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія. До цих сердечних привітань з сімдесяти шестиріччям приєднуємося і ми, творча група програми ТЕО і медіагрупа ГЛАС. Серед головних духовних порад Блаженнішого митрополита Онуфрія є такі: «У вмінні терпіти ближнього полягає мудрість життя. Слід сприймати ближнього таким, яким він є. Хочеш, щоб він був краще? Молися за нього. Бог може зробити його краще. Так проявляється християнське терпіння». «Як без повітря людина задихається, так і душа, яка не має молитви, стає мертвою і бездушною». «Молитва потрібна не Богові, вона потрібна нам, будучи як би духовним киснем, без якого людина гине. Ця бесіда з Богом відкриває в людині джерела життя». Бажаємо нашому дорогому Предстоятелю Блаженнішому митрополиту Київському і всієї України Онуфрію багатьох, довгих, спасительних років Первосвятительского служіння!

 

6-го листопада православні вшановують пам’ять ікони, назва якої в трьох словах описує всю милість Пресвятої Богородиці до кожної людини, що переживає крайню печаль, горе, страждання, а таке трапляється з усіма. Цей образ Божої Матері іменується «Всіх скорботних Радість». В день його святкування в храмі Одеської єпархії, освяченому на честь ікони, відбулось святкове архієрейське богослужіння, яке очолив Владика митрополит Агафангел.

 

8-го листопада, в день пам’яті святого великомученика Димитрія Солунського, митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел звершив Божественну літургію в Свято-Успенському Одеському кафедральному соборі у співслужінні настоятеля собору протоієрея Іоанна Желіховського і кліриків храму. Під час літургії була звершена також дияконська хіротонія випускника Одеської духовної семінарії … Римський проконсул Димитрій направлений був імператором винищувати християн, але замість цього став викорінювати язичницькі звичаї, а язичників навертати до Христової віри. Також в день пам’яті святого великомученика Димитрія Солунського своє престольне свято відзначив тезоіменитий одеський храм в Преображенському парку.

 

4-го листопада за новим стилем Православна Церква вшановує пам’ять Косми і Даміана, безвідплатних цілителів. Брати-лікарі завжди особливо шанувалися Церквою за те, що допомагають бідним і піклуються про кожного, хто просить у них допомоги.

 

#Доброоб’єднує — великомасштабний проект Одеської єпархії в дії! Група проекту приїхала в гості в сім’ю волонтера і багатодітної мами Ірини Сьомкіної-Мецкер. Митрополит Агафангел і благодійний фонд «Покров і милосердя» виділили значні кошти для допомоги в будівництві дому цій великій і дружній сім’ї, яка поки тулиться в 2-х кімнатах. Нагадаємо, Ірина Сьомкіна-Мецкер — багатодітна мати, яка разом з чоловіком Ігорем виховує 9 дітей і при цьому активно бере участь в соціальних проектах нашого міста на благо одеситів! Для облаштування будинку треба ще багато роботи, на яку потрібно ще чимало коштів, тому ми просимо кожного, хто може, посильно допомогти і включитися в проект. Грошові кошти та фінансову допомогу багатодітній родині Ірини Сьомкіної-Мецкер можна направити на розрахунковий рахунок з зазначенням призначення допомоги багатодітній сім’ї: Для фізичних осіб: Privat Bank 5169330521251063. Телефон проекту #Доброоб’єднує: +380730171000.

 

Творча група ще одного єпархіального проекту «Емаус, сіли і поїхали» побувала в Свято-Миколаївському Городоцькому жіночому монастирі, що на Рівненщині, який має статус лаври. Історики та краєзнавці вважають, що монастир в Городку було засновано в кінці XVI століття. Але перша згадка про монастир відноситься до 1516-го року, коли князь Костянтин Острозький підтвердив грамотою заповіт своєї тещі, за яким Городок з присілками Обарів і Хобковщіна на Волині і село Вольниця в Глуському повіті з усіма угіддями і доходами були подаровані обителі.

 

Що ми сіємо, те й пожинаємо. Іноді приходять моменти спокус в житті, темних думок, коливань совісті, коли ми стоїмо на краю обриву і нам здається, що Господа немає поруч з нами, але Він завжди допомагає нам незримо. Іноді, коли нам здається, що Він мовчить, але це не Він від нас відгородився, а ми від Нього. Відокремилися своїм гомоном, претензіями, божевільними словами і думками. Інші люди міркують так: «Як же так, я, Господи, Тобі служу і свічки ставлю, а хвороба мене не залишає?» Якби так було, що кожна людина, яка приходить і молиться, звільняється від усіх бід, звільняється від усіх хвороб, хто б ми були тоді? Ми були б куплені за плату, які прийшли до Бога не тому, що полюбили Христа і Його заповіді, а тому що хочемо отримати здоров’я і успіх. Приходили б з користю в серці. І кому б це було потрібно? Потрібна була б Господу і нам така віра? Адже Він тому і прийшов на землю в приниженому вигляді для того, щоб люди не бігли за Ним заради земної слави. Тертуліан говорив: «Коли я бачу Його замученим і обпльованим, коли я бачу Його вмираючим, я пізнаю в Ньому свого Бога». Він страждає разом з нами. І тому, якщо ми з вами віддали Йому своє серце, не будемо спокушатися і штовхатися, не думаймо, що Небеса мовчать. Коли нам здається, що вони мовчать, погляд Божий прикутий до кожної душі, до кожної долі. Він чекає. Він запитує. Він благословляє і він рятує нас всіх!

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован