В музеї «Степова Україна» відкрилась виставка робіт народного майстра Луганщини Леоніди Ткаченко. В експозиції представлені українські писанки та вишиті рушники. Ці предмети з давніх давен були символами Батьківщини, сили, оберегами на нашій землі. Наша знімальна група побувала на відкритті виставки.

Відділ одеського історико-краєзнавчого музею «Степова Україна» продовжує знайомити відвідувачыв з українськоє народною культурою., зокрема вишивкою та писанкарством. Наші предки ,  наносячи певну вишивку на одяг або знаки і символи  на писанку, намагалися привабити для гармонійного існування добрих духів і відвернути темні сили з руйнівною енергетикою. Вишивка і писанка носили ритуальний, обрядовий характер, були оберегами людини та землі. Старовинні традиціїї української писанки та вишивки продовжує та активно розвиває Народна майстриня Луганщини Леоніда Ткаченко.

Леоніда Ткаченко, народний майстер

Вишивкою я займаюсь давно, зі школи, серьозно, коли почала працювати в дитячому садку. А писанкарстов з 2009 року. В моєму дворі жила народний майстер тетяна Коновал є така писанкарка.

І ось уже 12 років майстриня займається народними ремеслами – вишиває рушники, складає  із соломи візерунки, робить писанки,  які вражають своїм колоритом, майстерністю та неповторністю, ділиться секретами старослов`янського розпису яєць.

Леоніда Ткаченко, народний майстер

 з чого починається. Треба мати бажання, віск.писачок, Яйця фарби. на пустому, на видувках пишу. Головне, що на яйці. Малюнок, різні символи. І на зроровя, і колір має значення.

Народний майстер Луганщини Леоніда Ткаченко через війну на сході країни покинула свою домівку. І ось вже 3 роки живе в селище Авангард під Одесою. Жінка не втрачає оптимізму, життєлюбства та продовжує активно займатися улюбленою справою. Вона учасниця творчого обєднання «Місто майстрів», багатьох виставок різного рівня, майсер-класів.

Леоніда Ткаченко, народний майстер

я раз в неділю буваю на Соборці. Там і Філіпіни, і Англія,Польща. Всі беруть. Особливо користуються коричневі писанкив техниці витравлення. Там я пишу сільскі мотиви.

На цих писанках з витравлювання, для яких майстриня використує виключно яйця коричневого кольору, зображені милі серцю кожного українця мотиви — бузок біля хати чи вітряний млин, косарі в полі та лелекі на доху. Вони практичні і від часу не втрачають первинно вигляду. Різнокольорові  писанки це традиційні писанки. На них наносять відповідні знаки, арнаменти, яки виступають оберегами. Леоніда Ткаченко розписує яйця різного розміру: страусині, курячі, гусячі та перепелині. На вистаці представлено близько 200 писанок. Серед них є роботи онуків майстрині. Називаються ці писанки каракулєграфія. 6-річна Вікторія пише писанки з двох років  і чітко знає порядок написання.

 Вікторія Глушичкіна, онука майстрині

 сначала надояйцо обвести карандашом,потом зажечь свечку, нагреть воск, взять писачок и начать. Потом, когда дописали можно бросить в краску.

На виставці також представлені вишиті рушники. Більша частина була вишита ще на Луганщині. Але є і нові роботи. На кожен рушник майстриня витрачає від двох до одного місяця.

 Леоніда Ткаченко, народний майстер

я виписую спеціально рушники, я дуже люблю вишивати рушники. Але в Луганську у мене лишилися і ікони. Різні вишиваю.ілуганьський стиль синьо-червоний. І чорно-червоні.

За словами Народного майстра Леоніди Ткаченко у суспільстві інтерес до народної творчості помітно виріс, причому, є бажаючі не лише придбати вишиті рушники, вишиванки, писанки, а й самим навчитися тому, як їх створювати.

 

Добавить комментарий