Вже 31 рік поспіль, 26 квітня світ згадує про одну з найстрашніших подій 20 сторіччя — аварію на Чорнобильській Атомній Електростанції. Наслідки найбільшої техногенної катастрофи за всю історію мирного атома спеціалісти всього світу намагаються побороти і по цей день.
Катерина Бондарчук, вдова ліквідатора
26 апреля, мирно спала вся страна,
А ночью, атом взбесился
Вверх устремился
И началась с ним война
Вибух, який стався в ніч з 25 на 26 квітня 1986 року, на Чорнобильській атомній електростанції в декількох кілометрах від Прип’яті, торкнувся життя багатьох мільйонів співвітчизників тоді єдиного Радянського союзу.
Миколай Радченко, ліквідатор аварії
После Чернобыля, уже где-то через месяц-полтора я падал в обмороки. У меня 2-я группа инвалидности, молим Бога, спасибо, что дает, вот 31 год всё-таки. Загасить, то что там в середине, наука ещё не может. И вряд ли сможет. Там порядка 4-х вагонов радиоактивного вещества, по 60 тонн.
На мітинг-реквієм прийшли і вдови ліквідаторів катастрофи, на тендітні плечі яких припала тяжка доля. Жінки залишились молодими і самотніми, виховуючи дітей без підтримки чоловіків. Багато з них, рятуючись від наслідків катастрофи, залишили свої будинки і все що мали в Прип’яті і Чорнобилі.
Лідія Романченко, вдова ліквідатора
Мой мертвый город, ты так странно жив,
Заполнив проспекты и бульвары, деревья заселяют этажи,
Жилых домов и зрительные залы
Без потрібного обладнання чи амуніції, без точної інформації, що ж відбувається, розуміючи, що вороття може не бути, вони йшли до реактору. Йшли, щоб врятувати, не думаючи вже про себе, рятуючи майбутнє навіть тих, кого не знали.
Віддаючи шану усім, хто не повернувся з цієї війни — війни з руйнівною силою — віддаючи шану всім, хто назавжди залишився віч на віч з цим болем, всім, хто назавжди залищиться героєм у цій трагічній історії, журналісти та редакція нашого каналу дякуємо ліквідаторам та низько їм вклоняється.
