Двері зими. Саме так називають останній місяць року. Тема сьогоднішнього випуску – «Народний календар у грудні».
Які грудневі свята найбільше шанують та полюбляють українці, які традиції та звичаї пам*ятають, а які шанують нині – дізнаємось далі.
Грудень називають шапкою зими, перед днем новоріччя, заспівом зими: “Грудень рік закінчує, зиму розпочинає”. У третій декаді місяця (22 грудня) відмічають день зимового сонцестояння, коли день зрівнюється з ніччю, а на Спиридона ( 25 грудня) – сонцеворот. Мудре народне прислів’я говорить: “На Спиридона сонце на літо, а зима — на мороз”.
Європейська назва місяця – «декамбр». Походить вона від латинського «дека», що означає «десять»; був колись цей місяць десятим у старому календарі, за яким Новий рік розпочинався 1 березня. В народі грудень місяць назвали «першозимник», грудень-студень (на всю зиму землю вистужує). В цьому місяці дні найкоротші, а ночі найдовші. Тому його ще іменували «ніч року». В давньоруські часи початок зимового літочислення мав назву «студень». У білорусів і досі офіційно збереглося це слово — «студень». Відомі й інші найменування першого місяця зими, що існували паралельно зі згаданими: «груднъ» (означає «нерівний, покритий грудками шлях»). Така назва зустрічається в східноукраїнських дореволюційних календарях. Сучасний офіційний календар України користується словом «грудень». Цю назву місяця використовували поляки — «грудзєнь», білоруси — «грудзень», сербохорвати — «грудан», словени — «груден».
22-го грудня приходить зимове сонцестояння — коли найдовша зимова ніч протистоїть найкоротшому в рокові дню. Але з цього дня Сонце повертає на літо, хоча попереду ще так багато зими…
В грудні — багато християнських свят: 4 грудня — Введення в храм Божий Діви Марії або Третя Пречиста, 13 грудня — день апостола Андрія, 22-го — святої Анни, матері Пречистої Богородиці. А 19 грудня — свято Миколая, чудес якого чекають у кожній родині, особливо діти.
Далі – про народні свята грудня:
1 грудня — Платона і Романа. Прикмети: який перший день грудня, така й зима. Виглядайте зиму з Платона й Романа, щоб похвалити її на Масляну. Казали: якщо 1 грудня погода гарна, то буде погожою й ранньою весна.3 грудня — Свято Прокла. Якщо цього дня йде сніг, то 3 червня йтиме дощ. За народним повір’ям, «Прокли проклинали нечисть під землею, щоб не виходила».4 грудня — Введення у Храм Пресвятої Богородиці. Третя Пречиста. Введення — ворота зими: до 4 грудня треба закінчити всі польові та городні роботи. Морози вводили рік у зиму. Проте селяни помічали, що Введення — ще не справжня зима. Народні прикмети: Введенські морози зиму на ум наставляють. Скільки на Введення води, стільки на Юрія трави. Сильні морози — всі свята будуть холодними. Введенські морози ще зими не роблять…
5 грудня — Прокопа. З Прокопового дня — надійний санний шлях. Колись у цей день люди гуртом виходили мітити дорогу солом’яними віхами, щоб мандрівники не збилися з дороги: «Прийшов Прокіп — зробив розміт, по снігу ступає — дорогу копає».6 грудня — Канун Святої Катерини
Звечора дівчата розпочинали гадати: крали в чужому садку гілочку вишні і ставили її у воду. Якщо вона до Різдва розцвіте, то дівчина того ж року вийде заміж.7 грудня — Великомучениці Катерини. У народі вважають, що Катерина — покровителька шлюбу й наречених, їх захисниця. Тому 7 грудня — день жіночої долі. Прикмети та приказки до цього свята: На свято Катерини ховайся під перину. На Катерину холодно — буде голодно. З Катерини зима візьме не голодом, то холодом. Катерина по воді, то Різдво по льоді.
9 грудня — Георгія Побідоносця, Єгорія, Юрія, Юр`їв день. У цей день відбулося освячення в церкві мученика Георгія в Києві (1056 р.). Цей день називають ще осіннім, або холодним Юрієм (на відміну від весняного 6 травня). Василь Скуратівський говорить, що в одній з легенд розповідається про блискучу перемогу Георгія над страшним Змієм-Драконом. Біля міста було болото, в якому жило чудовисько, — йому віддавали на поталу хлопців та дівчат. Коли черга дійшла до дочки правителя міста, Георгій заступився за неї. Він звернувся з молитвою до Бога й волею Господа знесилений Змій сам падає до ніг Георгія. Подвиг Георгія зображено на багатьох іконах. На честь перемоги Георгія над Змієм в Україні і введено свято, яке не супроводжується особливими обрядами. Відома приказка: «Ось тобі, бабусю, і Юр’їв день!» — теж стосується зимового свята. Колись, після закінчення основних польових робіт, селянам дозволялося переходити від одного пана до іншого протягом двох тижнів — тиждень до Юрія і тиждень після нього.13 грудня — Андрія Первозванного.
Місяць грудень ще має назву «андрієць» від народного свята Андрія. 13 грудня у західних і східних християн вважається днем мученицької смерті першого із дванадцяти апостолів Христових Андрія Первозванного. «Первозванним», за святим Євангелієм та грецькою легендою, називається так тому, що зі своїм братом Петром й двома синами найближче стояв з учнів до Христа. Олекса Воропай стверджує, що Андрій Первозванний — християнський святий, але в народній традиції звичаї та обряди в цей день мають стародавній, дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання «калити». Етнографи вважають, що в осінньо-зимовому циклі свято Андрія — одне з найцікавіших, найулюбленіших. Стародавня його назва «Калита» збереглася з дохристиянських часів. Тоді вечорницькі зібрання молоді, об’єднані цією назвою, розпочиналися 13 грудня і, припадаючи на період зимового сонцестояння, тривали до повороту сонця на весну, тобто до Різдва. Це був час найактивнішого язичницького ворожіння, відгадування долі, застосування різноманітних закликань і ритуальних дій, що в більшості залишилися в народній пам’яті і заповнили свято християнського апостола. Напередодні цього дня ніч народ іменує Андрієвим вечором або Андрієвою ніччю, коли, за народним повір’ям, молодим дівчатам і хлопцям бачиться образ судженого або судженої. Для цього, лягаючи спати, клали кусочок хліба під подушку, приказуючи: «Суджений-ряджений, йди до мене їсти». Вірили, що побачать своїх майбутніх чоловіків та жінок. Прикмети і приказки, що пов’язані зі святом Андрія: Якщо на Андрія сніг не йде — вся зима буде малосніжна й тепла. На Андрія треба кожуха-добродія. На Андрія робиться дівицям надія. Святий Андрію, я конопельки сію, дай же, Боже, знати, з ким весілля грати. Андрію, Андрію, я тобі коноплі сію, пеленою волочу, бо я заміж хочу.
17 грудня — Великомучениці Варвари. Варвара — означає чужоземка. А названа великомученицею тому, що вона пішла зі світу з волі батька. Прикмети цього дня: Яка погода на Варвари, така й на Різдво.Хто заспить на Варвару, той цілий рік буде сонливий. Коли на Варвари мороз приліз, то ховай сани, а витягай віз.
18 грудня — Сави. Свято Варвари вважалося жіночим, а Cави — чоловічим. Цей день відзначали жартівливими обрядами і особливо активно в тих родинах, де були чоловіки з таким ім’ям. Тут справляли обряд «похорону Савки»: збиралися родичі й сусіди, вітали іменинника, а він частував гостей горілкою. Жінки веселилися в рукодільницьких гуртах, бо прийшла пора «і савити, і варварити, і куделю кучмарити». На нероб казали: «Савила та варварила, і сорочки собі не справила». Відомі й інші прислів’я до цього дня: Який Сава, така йому й слава. По Савці свита, бо на Савку й шита. Бідному Савці нема долі ані на печі, ані на лавці. Сава приїхав на білих санках.
19 грудня — Миколая Чудотворця (Миколи зимового). Це одне з найвизначніших, найвеселіших свят. У ньому дуже виразно поєдналися як дохристиянські, так і християнські звичаї та традиції. Православні вважають Миколу Чудотворця заступником перед Богом. Свято Миколая відзначалося по-різному в Україні. На відміну від весняного, зимового Миколая святкували особливо урочисто. Була така традиція: особливо шанований у сім’ї чоловік, часто дідусь, переодягався в «Доброго Миколая» (у католиків він виконує роль діда Мороза) і розносив чемним, слухняним дітям подарунки. 19 грудня, після служби Божої, сусіди та родичі вітали того, хто мав ім’я Микола. Господиня пригощала вітальників пивом, пирогами, смачними стравами. Після цього свята починали готуватись до Різдва.А дівчата кожного вечора збирались на вечорниці. Тут вони шили, пряли, вишивали. Хлопці розповідали різні бувальщини та небилиці, співали пісні, танцювали З Миколи починалася справжня зима. «Миколай бородою трусить, дорогу стелить». Старалися із зібраного врожаю віддавати борги: «Коли ти не віддаси до Миколи, то вже не оддаси ніколи». Прислів’я та прикмети до дня Миколи: Після Миколи пшениця вкриє поле. Хвали зиму після Миколи. До Миколи та й ніколи. Варвара постелить, Сава погладить, а Микола стукне. Який Микола зимовий, такий і весняний.
22 грудня — Ганни. На день зачаття св. Анни припадає зимове сонцестояння. Це найкоротший день року, його називають «народини сонця». В давнину був такий звичай: дзвонареві, який сповіщав про народження сонця, давали 24 срібняки, а за те, що оголошував улітку «повернення сонця на зиму», змушували добу відсидіти у в’язниці. День Ганни не відзначається особливими обрядодіями. Хіба що вагітні жінки не працювали, ретельно постували. 22 грудня дівчата на своїх сходках домовлялися, як будуть проводити різдвяні свята. Велися спостереження і за погодою: Після Ганни сонце повертає на літо, а зима — на мороз. Прийшли Ганки — сідай у санки. Яка Ганна до полудня, така зима до кінця грудня. Яка Ганна до ніченьки, така зима до весноньки.
Таким був народний календар першого місяця зими. Про грудневі свята детальніше – у наступних випусках!
