День десантника в країнах колишнього СРСР відзначають з 1930 року, коли був створений перший повітряно-десантний загін під Воронежем. Свято в Україні було засновано в 1999 році указом президента Леоніда Кучми. Спочатку він називався Днем аеромобільних військ, проте в 2012 році було вирішено створити на базі повітряно-десантної та аеромобільної військових частин Високомобільні десантні війська. Як відзначили свято в Одесі — розкажуть наші кореспонденти.
Ніхто крім нас — цей девіз ВДВ знає абсолютно кожен, хто хоч якимось чином причетний до цього армійського братства і не тільки. Незважаючи на всю небезпеку професії — «Крилата піхота» виправдовує цей девіз. Вони по праву вважаються елітою української армії. Як кажуть самі десантники: ВДВ- це на все життя. І саме повітряно-десантні війська — один з тих родів військ, де про традиції не забувають.
Станіслав, десантник
Быть ВДВшником — это образ жизни, ребят. Единожды побывав в таких войсках, другого образа жизни уже не представляешь. Постоянное небо, постоянное движение, постоянные встречи. И это один из родов войск, которые чтят традиции еще начатые в свое время Василием Филипповичем Маргеловым. Мы чтим его, как отца основателя, как своего члена семьи.
В Україні та інших пострадянських країнах, сьогодні, 2 серпня відзначають День високомобільних десантних військ. 25-річницю створення ВДВ України відзначили і в Одесі. В рамках привітань десантникам були вручені нагороди від міської та обласної влади. А також орден легенди ВДВ — Василя Маргелова.
На одеському іподромі відбулися показові виступи десантників і спортсменів-парашутистів, а також святкові концерти і вшанування ветеранів військ.
У вас одна рука должна находиться здесь, другая — на кольце. По команде выпускающего — вы покидаете воздушное судно — правильно оттолкнувшись толчком вперед. Если это летательный аппарат АН-2, то толчком по диагонали на крыло.
З початку бойових дій на сході нашої країни Високомобільні десантні війська разом з іншими частинами і підрозділами Збройних Сил України героїчно протистоять російському агресору, щодня, кров’ю і потом, а іноді і ціною власного життя.
