День літнього Миколи. Так називають цей день в народі. Свято — коли відзначається перенесення мощей святого Миколая Чудотворця. Про особливості святкування цього дня — далі у випуску.
Уперше це свято було встановлено папою Урбаном ІІ в 11-му столітті. До українського церковного колендаря день Миколая у травні увів митрополит Єфрем при кінці 11-го ст., тож в Україні цей день святкувався.
Згідно народоними традиціями, колись у цей день господарі виводили коней у поле на першу пашу і священики служили посеред села молебні та кропили коней свяченою водою. У цей час в полі вершники їздили верхи — «щоб нечиста сила коней не мучила». В народі уклалося декілька приповідок з цієї нагоди: «Прийшов Миколай — коней випасай», «Юрій з теплом, а Микола з кормом», «Святий Юрій пасе корів, а Микола — коней». Про це можемо прочитати у книзі «Звичаї нашого народу» Олеси ВоропАя.
Від цього дня починали стригти овець і сіяти гречку, тож склалася приповідка: «До Миколи не сій гречки і не стрижи овечки!»
За народними віруваннями, святий Миколай є покровителем мореплавців. Козаки перед довгою мандрівкою морем завжди служили молебень Богородиці й Миколаєві Угоднику.
Ну і треба сказати, що чорноморські моряки розрізняють також двох Микол: морського і мокрого. Так — морський Микола керує кораблями, а мокрий — водами. Обидва Миколи завжди є невидимо присутні поміж моряками. Вважається, що, не звертаючись до святих по допомогу, отримаєш загибель. Тому під час бурі на морі моряки моляться святому Миколаєві про порятунок від нещастя, а у разі небезпеки потонути виносять на палубу образ Миколи Чудотворця і молять його про спасіння.
Це була программа «За народним календарем» — про свята, які шанують та люблять українці і традиції та звичаї, які бережемо нині
