Буває так, що ми прокидаємося з кращими намірами почати день з молитви в синагозі, але нечутний голос радить нам використати ще кілька хвилин, аби трохи краще виспатися. Буває, що ми вирішуємо пожертвувати певну суму на благодійність, і тут згадуємо, що давно хотіли купити собі таку-то й таку дорогу річ … Що робити з цим непроханим внутрішнім порадником?
У шабат перед Пуримом ми читаємо в Торі про те, як Амалек почав воювати з євреями, які тільки но вийшли з Єгипту. З того часу нам заповідано стерти пам’ять про Амалека. І хоча народ амалекитян давно зник з лиця землі, заповідь залишилася, і вона може бути виконана в будь-який момент і кожен день.
Справа в тому, що гематрія слова «Амалек» дорівнює гематрії слова «сафек», сумнів. Кожен раз, коли у нас виникає думка виконати заповідь, вповзає сумнів, наш внутрішній Амалек, і надає тисячу й одну причину, по якій саме зараз цю заповідь виконати неможливо …
Зверніть увагу: євреям не заповідано воювати з Амалеком або перемогти Амалека. Їм наказано стерти пам’ять про нього. З внутрішнім Амалеком борються тільки одним способом: не звертають на нього уваги. Коли потрібно виконати заповідь, не шукайте аргументи на користь того, що її потрібно виконати. Просто робіть!
