Закон такий: єврея могли продати в рабство, якщо він вкрав і не може повернути вартість вкраденого. Він міг продати і сам себе, щоб отримати грошей на віддачу боргу, наприклад. Але цей продаж — не більше, ніж на 6 років. Однак раб може захотіти залишитися в рабстві, тоді йому проколюють шилом вухо. Чому вухо? Каже Талмуд: «Вухо, що чуло «не кради», вухо, що чуло «лише Мені сини Ізраїлю раби»- нехай буде проколоте». Ти вкрав, порушивши заповідь, ти продав себе в рабство, порушивши принцип, — ось тобі знак ганьби.
Але хіба людина, що пішла на крадіжку або продала себе в рабство, бажає повстати проти заборони і принципу Всевишнього? Можливо, вона мала на увазі чисто матеріальні мотиви. Однак якщо ця людина бажає залишитися в рабстві навіть після закінчення терміну, явно порушивши принцип «лише Мені сини Ізраїлю раби», вона показує тим самим, що і з самого початку нехтувала велінням Всевишнього. Тому їй належить знак ганьби.
Ми працюємо не 6 років, а 6 днів. А чи є ми рабами своєї роботи? Це залежить від того, що ми робимо в шабат. Якщо в день сьомий ми виходимо із зачарованого кола роботи до молитви, Тори і сім’ї — ми показуємо, що ми належимо лише Всевишньому, а не своїй кар’єрі.
