Глава Вайєце. Голова в калошах

Один з хасидів ребе Рашаба, п’ятого Любавицького ребе, володів фабрикою калош. Коли він приїхав до ребе і той запитав його, як справи, хасид почав докладно розповідати про успіхи і проблеми своєї калошної фабрики. Ребе сказав: «Багато я бачив людей, у яких ноги в калошах, але вперше бачу людину, у якої в калошах голова». Коли праотець Яків вийшов з Беер-Шеви і пішов в Харан, він зупинився в полі і ліг ночувати. При цьому він взяв камені, що лежали там, і розклав їх навколо голови. Раші пояснює: щоб захиститися від шкідливих звірів. Хасидизм пояснює, що мова йде не тільки про змій і скорпіонів і у оточення голови був не тільки простий сенс, але і духовний. Яків вийшов з дому батька-праведника і розумів, що він повинен захистити голову від шкідливих впливів, яких в світі предостатньо. Важливо, що Яків оточив лише голову, але не тіло. Своє тіло він не повинен був захищати від світу, навпаки, воно повинно жити в цьому світі, працювати, діяти. Але голова не повинна піддаватися впливу світу. Єврей може присвячувати багато часу і сил «виготовленню калош», але голова «в калошах» бути не повинна. Голова — не для калош, а для святості.