Тижнева глава Кі таво

Тижнева глава Кі Таво відкривається заповіддю про перші плоди — бікурім. За часів існування Храму землероб, вирощуючи один з 7-и видів плодів, якими славиться Земля Ізраїлю, — пшеницю, ячмінь, маслини, виноград, інжир, фініки і гранати, — зобов’язаний був позначити перші плоди. А коли вони виростали, він збирав їх і разом з сусідами-землеробами ніс в Єрусалимський Храм. Там кожен паломник читав подячну молитву «Відуй бікурім». Вона завершувалася словами: «І вивів нас Господь з Єгипту рукою сильною і м’язом розпростертим, і страхом великим, і знаменнями, і чудесами. І привів нас в місце це і дав нам землю цю, землю, що тече молоком та медом. І ось тепер приніс я перші плоди землі, яку дав Ти мені, Господь мій!».
Раші пояснює мету заповіді бікурім: «[показати,] що ти не є невдячним по відношенню до Предвічного, Який дарував тобі добру землю». А за словами Любавичського ребе, це визнання того, що благословення Бога дарує євреєві достаток зерна і плодів на його полі, і тому він приносить Богу найперші і кращі плоди свого поля і дякує за всі Його милості. Ребе запитує: що в цьому нового? Адже єврей постійно відчуває почуття подяки до Бога за Його милосердя, 90% текстів збірки молитов підносять хвалу і подяку Всевишньому за Його доброту. І навіть ім’я народу Ізраїлю – «йєуда» — походить від слова «подяка». Як сказала праматір Лея: «Сей раз подякую Господу!» Тому дала ім’я йому Йєуда».
Що особливого в первинках? Ребе пояснює: в заповіді про перші плоди єврей висловлює свою подяку Богові не тільки словами, а й більш переконливо — справою. Весь рік ми займаємося розмовами, а раз на рік переходимо до справи, приносячи перші плоди і передаючи їх коену.
У повсякденному житті треба пам’ятати, що недостатньо сказати «спасибі», але, щоб дійсно подякувати, потрібні добрі справи. Тому у євреїв звичай такий: перед тим, як почати молитися кожен будній день, євреї жертвують кілька монет на благодійність.
Всього кілька днів залишилося до свята Рош а Шана. Немає більш підходящого часу, ніж цей, щоб довести справами, як цінуємо всі блага і милості, якими обсипає Бог. Існує хасидський звичай, згідно з яким кожен додає до виконаного ще одну заповідь або корисну звичку. Цим показуємо Всевишньому, що щиро цінуємо все, що Він зробив для нас. Тоді Творець також постарається і подарує хороший і солодкий рік.