У нашому тижневому розділі «Мішпотім» Тора описує закони, що стосуються стосунків між людьми. Минулого тижня євреї стояли біля гори Синай і отримували Тору, а відразу після цієї величної події Всевишній каже Моше: «І ось закони, які ти роз’ясниш їм…» І потім наводиться докладний опис різних правопорушень, що стосуються заподіяння людям тілесної та матеріальної шкоди, а також покарання, які за це мають бути застосовані. Всевишній хоче навчити нас тому, що не треба залишити Тору десь у духовних світах, треба поєднати її з повсякденним життям, втілити її закони у взаєминах між людиною та її ближнім.
Читаючи текст Тори, можна помітити, що між Десятьма заповідями та початком глави «Мішпотім» є кілька віршів, які не мають, як здається, відношення ні до того, ні до іншого. У них йдеться про жертовника, який має бути збудований у Храмі. А в останньому вірші глави «ІтрО» наводиться цікава заповідь: «І не підіймайся по сходах до Мого жертовника…» Раші у своєму коментарі на цей вірш пояснює: «Коли будуєш пандус до жертовника, не роби його ступінчастим, але нехай буде він гладким і пологим». Причина цього розкривається у другій половині наведеного вище вірша: «…щоб не відкрилася твоя нагота при ньому». Пояснюється це просто: у святому місці слід виявляти повагу та благоговіння, треба ходити розміреними кроками, і навіть хода має виражати трепетне ставлення до святості місця.
Але виникає запитання: чому ця заповідь виникає між розповіддю про дарування Тори та віршами, в яких обговорюються закони відносин між людиною та її ближнім? Талмуд (трактат «Сангедрін», 7б) каже: «Бар-Кафра запитав: «Яке джерело вказівки мудреців «Судить без поспіху», що закликає почекати, глибоко розібратися у всіх деталях справи перед тим, як виносити вирок? З того, що в Торі сказано: «І не підіймайся по сходах до Мого жертовника», — і відразу після цього говориться: «І ось закони», ми дізнаємося, що ті, хто займається судочинством, не повинні «бігти сходами», їм слід уважно вникнути у суть справи і лише потім виносити вирок. Іншими словами, Бар-Кафра стверджує, що для нас джерело вказівки, що з’являється в «Піркей авот», криється у вірші, який, здається, був написаний у П’ятикнижжі «не до місця».
Мудреці стверджують: Тора передувала законам жертовника заповідям, що регулюють відносини між людьми, щоб сказати нам, що благоговіння, яке ми відчуваємо у Храмі, треба відчувати і в суді. Подібно до того, як на жертовник треба підніматися повільно, з повагою до святості місця, так і суддя має судити обдумано, не поспішати з винесенням вироку, його обов’язок ретельно зважити та вивчити кожну деталь справи.
Рамбам у коментарі до Мишні пише, що судді необхідно бути обережним і не правити швидкий суд, на скільки можливо, що в ході розгляду йому відкриються факти та обставини, про які не дізналися б, якби вирок був винесений відразу, поспіхом. А відомий коментатор Мишні раббі Овадія Бартенура каже, що коли суддя розглядає справу, подібну до якої вже було не раз, він не повинен спиратися на попередні випадки. Перш ніж винести вирок, він все одно повинен ретельно розібратися у всіх деталях цієї конкретної справи.
Любавичський Ребе в одній зі своїх бесід каже, що вказівка «судити не поспішаючи», яку ми дізнаємося з наказу не підніматися сходами на жертовник, що з’являється між Десятьма заповідями та главою «Мішпотім», призначається не лише для суддів. Це застереження для кожного з нас. Всі ми схильні до швидкого засудження інших людей. Дізнаємось щось із повідомлень ЗМІ і відразу судимо, не маючи повної інформації, не перевіряючи її, не знаючи подробиць і нічого не з’ясовуючи. І зазвичай це буває не на добро.
Ребе каже, що, перш ніж засудити когось, слід зупинитися на мить, щоб поставити себе на місце тієї людини, і тоді раптово може виявитися, що ми на його боці! Коли ми дивимося на стан світу і бачимо, які випробування випадають сьогодні на долю кожної людини, то замість того, щоб сердитися на те, що хтось повів себе неправильно, і засуджувати його за це, нам слід захоплюватися тими людьми, які, незважаючи на всі хвилювання та спокуси, все одно дотримуються правильного шляху. Цьому вчить нас заборона не підніматися бігом на жертовник, це означає «судити обдумано». А коли ми будемо обережні в судженнях про інших євреїв, то-міра за міру-Всевишній, дивлячись на синів Ізраїля, теж утримуватиметься від швидкого суду над нами і визнає нас невинними. За словами Ребе: «Підхід «бути неквапливим у суді» призводить до поблажливості в майбутньому Спокуті, яке буде не поспіхом, як при виході з Єгипту, але «в тиші та спокої будете врятовані»
