Булінг (від англійсько «bully» — залякувати, цькувати, задирати) або цькування — прояв агресії з подальшим залякуванням особистості і появою можливості її повного підпорядкування собі і своїм інтересам. Так описує Вікіпедія явище, з яким в тій чи іншій мірі стикався майже кожен, хто ходив до школи.
Показати чужу слабкість, аби приховати свою власну
На Заході до проблеми булінгу ставляться вкрай серйозно. З дітьми проводять бесіди, їм надають просвітницький матеріал: показують відповідні відеоролики, роздають листівки і контактні номери служб психологічної допомоги. Адже булінг є невід’ємною проблемою життя дітей та підлітків.
Проблема того, що в будь-якій групі людей є ті, хто намагається самоствердитися за рахунок інших, була завжди. Особливо помітно це в школі. Двієчники та відмінники, вчительські улюбленці та діти, вундеркінди і школярі з певними фізичними чи розумовими відхиленнями. Безліч різних школярів, які піддаються цькуванню, об’єднує одна спільна риса: найчастіше об’єктами знущань стають ті, хто найбільше виділяється, володіє підвищеною чутливістю, показує свою «слабкість» (страх, образу або злість). Саме така реакція відповідає очікуванням агресорів, народжуючи таке жадане відчуття переваги, за яким насправді стоїть неспроможність та слабкість самого кривдника.
Надія Глушкова, кореспондент
Саме це місце — школа — покликана надавати дітям знання, задоволення і навички соціалізації. Однак бувають випадки (і з настанням нульових їх стає все більше), коли замість дружби дитина отримує щоденну дозу цькування. На думку багатьох дослідників, булінг включає в себе чотири компоненти: агресивна чи негативна поведінка, яка здійснюється регулярно і навмисно, і відбувається в тих відносинах, учасники яких мають неоднакову силу.
Від співчуття до подразнення та байдужості
Психологи зазначають: цькування завжди починає одна людина для того, щоб затвердити свій авторитет, розважитися або отримати якусь вигоду. А решта дітей, спостерігаючи за нападками, або їх ігнорують, або обурюються і намагаються втрутитися. Але помічаючи відсутність опору з боку жертви і пасивність з боку вчителя, вони відчувають безпорадність. В наслідок цього їх настрій може змінитись: від співчуття жертві до подразнення і байдужості.
В Україні деякі випадки булінгу стали відомі на всю країну. Наприклад, майже рік тому в центрі Чернігова двох п’ятнадцятирічних дівчат безжально побили однолітки. Ніхто з дорослих перехожих навіть не намагався заступитися. А підлітки-свідки знімали тортури на відео і коментували їх. А в Арцизі 13-річного підлітка, хворого на ДЦП, компанія хлопців прив’язала скотчем до стовпа, після чого ставили питання на тему його самопочуття.
Надія Глушкова, кореспондент
Школа, двір, ігровий майданчик — всі ці місця є міні-суспільствами, прототипами майбутнього дорослого життя дитини, в якому вона стикатиметься з труднощами. Дехто вважає, що булінг — це природний етап в процесі становлення особистості, і що таким чином молодь намагається показати своє «я» і відстояти свої інтереси. Але зазвичай це не є настільки героїчним і мотивуючим, як в більшості американських серіалів.
Не зневажайте! Бути уважними до звернень дітей
Булінг приводить до того, що діти і підлітки відчувають себе самотніми, нещасними і заляканими. Думають, ніби вся проблема в них, ніби вони винні в тому, що з ними так поводяться. Знайти спільну мову з образниками майже неможливо — тому впоратися з цією проблемою самостійно жертви булінгу не можуть. Саме тому головна порада їм в такому випадку: звернутися до батьків, вчителів або інших дорослих, яким дитина довіряє. А батьків спеціалісти закликають: будьте уважні до своїх дітей, не зневажайте їх зверненнями. Адже нібито звичайна «життєва» ситуація може травмувати фізичне та психічне здоров’я вашої дитини.
