Цей день відзначають раз на чотири роки, 13 березня, оскільки за старим стилем день преподобного Касіяна припадає на 29 лютого. Про особливості «Касьянового дня» — далі у випуску.
В народі цей святий мав не надто добру славу. За переказом, що побутує в Україні, одного разу святі Іван та Касіян, рибаливши на озері, побачили рибалку, який тонув. Святий Іван одразу ж поспішив на допомогу, а Касіян залишився осторонь. Дивлячись на все це з небес, Бог постановив: «Іван велику шану від людей матиме, і святкуватимуть його тричі на рік, Касьяна ж — раз на чотири роки». Отож, коли приходить рік Касьянового свята, він гнівається на людей і навіть на Бога, чинить усе їм назло.
Приказка «Чого це ти Касіяном дивишся» дає чітке уявлення про те, яким народ бачив цього святого: понурим, недобрим. Не дуже добрим знаком вважалося раніше, якщо дитина народжувалася на день Касіяна — «не буде із цього народженого добра».
У цей день наші предки не працювали, намагались не виходити з дому, особливо до сходу сонця, боячись «ока Касьяна»: якщо Касіян подивиться, то людина може захворіти й навіть померти. «На Касіяна до схід-сонця і пес з буди не вилізе, а не те, щоб чоловік з хати виходив».
Сердитий Касіян часто зображується у фольклорних творах із довгими віями та бровами, зі злими очима, що несуть загибель білому світу. В одній з легенд, записаній на Харківщині, з якою знайомить нас Оекса Воропай, преподобний Касіян нагадує казкову особу «з довгими віями аж до землі»:
«… У Касіяна такі довгі брови і вії, що він нічого не бачить. Один раз на чотири роки Касіян підіймає свої вії і дивиться понурими очима. Лихо тому, на кого він гляне: гляне на людей – мруть люди, гляне на тварин – дохнуть тварини, гляне на поля – все сохне…»
Існує легенда, що виправдовує Касіяна. За нею преподобний Касіян опікується тим, щоб чорти не мали часу будувати плани шкодити людям. Щоб «відволікти увагу» чорта, святий весь час б’є його молотом по голові – не дає отямитися. Лише один раз на чотири роки йде святий Касіян помолитися до церкви, щоб попросити в Бога сил для своєї нелегкої «роботи» з нечистою силою. А поки він молиться, чорти мають трохи часу. Саме тому не можна цього дня виходити з дому до сходу сонця: не від погляду Касіяна гине все живе, а від витівок розлючених чортів, які надолужують усі капості, яким не давав здійснитися протягом цілих чотирьох років преподобний Касіян.
Це була программа «За народним календарем» — про свята, які шанують та люблять українці і традиції та звичаї, які бережемо нині.
