День Сорока мучеників, Сорок Святих, або день Усіх Святих, а у народі «Сороки». Саме про це свято ітиметься сьогодні у випуску.
Вшановувані воїни були найкращою дружиною у війську давньоримського імператора Лікінія. Сам Лікій був жорстоким гонителем християнства. За відмову зректись християнської віри 40 воїнів римського ХІІ легіону загинули у 320 році поблизу міста Севастія (нині турецьке місто Сівас). В холодну і вітряну ніч їх завели в Севастійське озеро. За ніч воно вкрилося кригою. Аби підсилити муки, на березі затопили лазню. Один з воїнів не витримав страждань і вийшов з озера, але на порозі лазні упав замертво. І один з наглядачів, уражений мужністю воїнів, зі словами «І я — християнин!» зайшов у озеро. Так їх знову стало сорок.
Пам’ять 40 мучеників відноситься до найшанованіших свят. Добрі господині цього дня печуть сорок булок із медом у формі пташок. В різних регіонах України їх іменували по-різному, але здебільшого це були назви птахів — «сороки», «жайворонки», «буслики», «пташкИ». Вірили, що саме на Сорок святих з вирію повертаються пернаті — сорок різних порід. Тому калачики чи бублики, пампушки чи крЕнделі виробляли у формі пташечок із дзьобиками та крильцями, гребінчиками та хвостиками, а часом «садили» їх на бублик, наче на гніздечко. Очі робили з калинових ягід або родзинок. За бажанням обливали печиво медом чи цукровою поливою. Часто пташечок нанизували на невеличкі різочки, лозинки чи очеретинки і так запікали.
Та йрозпоряджались печивом у різних регіонах відповідно по-різному: в одних випадках його виносили в сад й підвішували до дерев, у інших – дарували сусідам, «аби краще велися гуси й висиджувались яйця», а ще йшли селом, тримаючи високо над головою «пташок», вилазили на ворота або клуню й декламували, збиралися за селом на горбах, співали веснянок… Також роздавали булочки-птахи дітям, щоб у господарстві свійська птиця здорова була. Малюки з «пташками» бігали по селу, тримаючи в руках нанизані на палички «жайворонки» й «сороки», танцювали й таким чином наче закликали весну.
Вважали, що цього дня сорока бере сорок різочок чи галузок і мостить собі з них гніздо. Казали: «Нині сорока — іменинниця». Сорока, якщо не турбувати її та не руйнувати гнізда, виступає своєрідним оберегом дому, біля якого живе. Етимологічно слово «сорока» пов’язане зі словом «сорок», отже, за народним повір*ям вважається, що сорока охрещена на день сорока святих.
У цей день дівчата варили сорок вареників і частували хлопців, щоб мороз любистку не побив — любисток, між іншим, найшанованіше дівчатами зілля. Відваром із нього миють волосся — аромат причаровує хлопців. Школярі приносили вчителеві сорок бубликів за добру науку.
А ще наші предки вірили, що хто на це свято працюватиме, тому зробиться 40 болячок. У деяких місцевостях України існувало таке правило: до середини березня ніхто з чоловіків по п’ятницях не працював в полі, а жінки не прали. Якщо чоловік буде що-небудь робити волами, то або віл несподівано паде, або в самого селянина всохне рука чи нога. Всю іншу роботу виконувати не заборонялося, в тому числі й по п’ятницях.
У давніші часи цього дня робили солом’яну ляльку в образі зими, виносили за село і спалювали як ознаку того, що зиму остаточно вигнано, а весну закликано в гості. Такі дійства, залежно від кліматичних умов краю, влаштовували на Явдохи, Теплого Олекси чи Благовіщення.
Але найбільш символічним був обряд «Топтати ряст». Вважалося, хто напровесні його потопче – убереже життя й здоров’я протягом року. Тому навіть літні й кволі виходили в поле і, притопчуючи зелені сходи, казали: «Топчу, топчу ряст. Дай, Боже, потоптати і того гОду діждати».
Хоч цей день і вважався провісником весни, але селяни вірили, що попереду можуть ще бути сорок приморозків і Сорок Святих ще можуть сорок лопат снігу кинути. А ще у цей день рахували лисих чоловіків у селі: скільки нарахують, стільки днів ще буде мороз. Отакі вони — народні забави та вірування…
Це була программа «За народним календарем» — про свята, які шанують та люблять українці і традиції та звичаї, які бережемо нині. Зустрінемось вже незабаром.
