День святого Апостола Симона Зілота в народній традиції є днем, коли жінки йдуть у ліс збирати зілля. Приміром, його на Київщині називають: «Симонове зело», а на Лівобережжі — «Симонове зило». В цей день збирають зілля, тому що люди вважають, що Зілот дає цілющу траву і що він власне порядкує рослинами».
Як пише етнограф Олекса Воропай, за переказом Симон Зилот (Зилота) – саме той нарачений, у якого на весіллі були присутніми Ісус Христос і Богородиця. І саме на цьому весіллі у Канні Галилейській Син Божий здійснив своє перше чудо – перетворив воду на вино. Цей день вельми цікавий і в народному побуті українців. Церковне свято збігається з одним із найдавніших язичницьких (власне, його вже пережитками) – поклонінням Матері Сирій Землі, яку цього дня вважали іменинницею. Звідси й інша назва – Земля-Іменинниця.
За давнім народним повір’ям, у день іменин Землі її не можна було обробляти. Особливо остерігалися вбивати кілки, щоб не порушити її спокою, не потривожити. Щопавда, знахарі у цей день ходили збирати зілля, яке так і називали – Симонове зело (зило). Стверджували, що Зилота – це Миколин батько і дає травам цілющу силу. (Тут йдеться про свято Літнього Миколи, яке відзначають днем раніше – 22 травня). Збирали зілля до сходу сонця, допоки роса на ньому не висохла, бо інакше воно втратить свою чудодійну силу. Зело, Зило, Зилота – слова доволі співзвучні. Травники вважали це добрим знаком.
А ще у деяких етнографічних регіонах України побутувало повір’я, що на Симона Зилоти треба шукати скарби. Сам святий цьому допомагає!
Це була программа «За народним календарем» — про свята, які шанують та люблять українці і традиції та звичаї, які бережемо нині.
