Шабати і свята — особливі дні, коли відокремлюються від буденного і наближаються до святості. Якщо це такі хороші дні, чому вони не кожен день? Чому є будні?
Тижнева глава Ахарей починається зі слів: «І ось, після смерті синів Аарона …». Сини Аарона Надав і Авіу померли тому, що зайшли з кадінням в Мішкан тоді і так, як не було заповідано. Чи було це гріхом, чи були вони грішниками? Хасидизм каже — так і ні.
Надав і Авіу прагнули до святості, більш ніж потрібно, тому вони без дозволу і веління увійшли з приношенням в Святилище, і там їх душі прийшли в таке захоплення, що відлетіли від їхніх тіл. Проте це зараховано їм як гріх, оскільки було порушенням початкової волі Творця. Він створив людей в матеріальному тілі і матеріальному світі, і Його воля — щоб вони не тікали з нього до святості, а робили його святим.
Ось чому шабат не кожен день. У шабат підносяться до святості, від шабата і свят черпають сили для головної роботи в будні — зробити світ гідним святості.
