Якщо вслухатися в читання Тори в цей шабат, можна помітити, що чогось в тексті не вистачає. Немає імені Моше, хоча глава являє собою мову Всевишнього, звернену до Моше. Це єдина така тижнева глава з початку книги Шмот до кінця книги Бемідбар.
Коментатори говорять, що це наслідок дії закону «слова праведника завжди діють». Моше благав Всевишнього пробачити євреям гріх золотого тільця, «а якщо ні — зітри мене з книги, яку Ти написав». Всевишній пробачив євреям гріх тільця, але слова «зітри мене з книги Твоєї» подіяли, і ім’я Моше зникло з однієї з тижневих глав Тори.
Прохання Моше було для нього дуже важким. Моше отримав Тору, Моше «просяк» нею, він жив тільки Торою і заради Тори. І ось Моше каже: нехай Тора не буде «Торою Моше», якщо Всевишній не пробачить народ Ізраїлю. Якщо немає зв’язку євреїв і Всевишнього — хай не буде зв’язку Моше і Тори. Але ж ті, за кого просив Моше, тільки що зробили тяжкий гріх — замінили Бога на ідола, тільця! Якщо Моше жертвував найдорожчим, щоб врятувати зв’язок із Всевишнім тих людей, які від цього зв’язку недвозначно відмовилися — ми вже тим більше зобов’язані прощати, приймати, любити всіх євреїв, що б вони не думали про світ, Бога і нас.
