Брати Йосеф і Біньямін зустрічаються після довгої розлуки. Вони кидаються один одному в обійми, кожен схиляє голову на плече іншого і плаче. Це природно. Мудреці Талмуда кажуть, що це був не тільки плач від переживань. Біньямін плакав про те, що в наділі Йосефа буде стояти Мішкан, і він буде зруйнований. Йосеф плакав про те, що в наділі Біньяміна стоятимуть два Храми, і вони будуть зруйновані.
Йосеф і Біньямін отримали пророче одкровення. Але якщо плакати про прийдешні лиха — чому кожен з них плакав про біди іншого, а не про свої? Коли товариш в біді, ми прагнемо допомогти йому всіма силами, але часом біда перевищує сили і залишається лише плакати. Плач може принести полегшення, але слід пам’ятати, що плач проблему не вирішує. Тому якщо знаходимося в скрутному становищі, плакати не потрібно і навіть шкідливо, це заважає діяти. Не плакати треба, а робити.
