В кінці свого життя Яаков благословив своїх онуків Менаше і Ефраїма. І не тільки благословив — він підвищив їх в статусі до рівня своїх синів, і відтепер Менаше і Ефраїм — коліна Ізраїлю. Чому саме вони так важливі для Яакова і для єврейського народу?
Йосеф назвав свого сина Менаше, дослівно «змушує забути», сказавши: «Бо змусив Бог мене забути дім батька мого». Це виражає його горе через віддалення від рідного дому. Іншого сина він назвав Ефраїм, дослівно «розмноження», сказавши: «Бо розмножив Бог мене в країні горя мого». Саме в Єгипті, країні горя Йосефа, він досяг величі і удостоївся дітей.
З одного боку Йосеф постійно пам’ятає, що його справжнє місце — в домі його батька. Єгипет з його величчю чужий йому. Але, з іншого боку, в Єгипті він «розмножився», він поширюється, він не тільки самотня людина — він став сім’єю, і силу для цього він черпав саме в Єгипті.
Ці два підходи треба по’єднувати. Наше місце — з Богом, ми віддалені від нього і горюємо про це. Ми не піддаємося впливу вигнання, воно чуже нам. Але навіщо ми тут? Щоб поширюватися, щоб впливати, щоб додавати світла і святості, черпаючи сили в навколишньому світі.

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован