У тижневій главі Вайєйшев розповідається про пригоди праотця Йосефа. Йосеф, улюблений син свого батька, опиняється кинутим в сухий колодязь своїми братами, а потім проданий в рабство. Але він не ламається душею, не впадає у відчай. Якщо він — раб, він працює найкращим чином, так що благословення Всевишнього приходить в дім. Що Йосеф отримує за це? Вдячність? Як би не так. На нього зводять безпідставне обвинувачення, він посаджений у в’язницю. Але і в тюрмі він знаходить способи допомагати іншим в’язням.
Коли його однокамерник, виночерпій фараона, повинен вийти на свободу, Йосеф просить згадати про нього і про його невинність. Виночерпій звільняється — і забуває про Йосефа.
Ще через два роки Йосефа, нарешті, звільняють. Замість того, щоб помститися своїм недругам, він піклується про їжу для всіх жителів Єгипту.
Звідки у Йосефа така сила? Від того, що він йде шляхами своїх праотців — Авраама, Іцхака і Якова. Йосеф поводиться тпк, як личить єврею, незважаючи на біди, яких зазнає. Усюди, куди він потрапляє, він знаходить спосіб додати добра і світла.
