Останнім часом, як батьків так і педагогів хвилює збільшення інтересу підлітків до так званих «груп смерті». Подібні суїцидальні спільноти називаються «Море китів», «Тихий будинок» і «Розбуди мене о 4:20». Історії про небезпечні ігри, фіналом яких є самогубство, передаються зараз з уст в уста, але при цьому мало хто володіє по-справжньому достовірною інформацією. Фанати таких спільнот частіше називають себе «китами», а це пояснюється тим, що цей вид ссавців — один з не багатьох, представники якого можуть добровільно звести рахунки з життям.
Олена Буйневич, директор департаменту освіти і науки
Взрослые напуганы – это понятно. Пытаясь значительно расширить зону своего контроля над ребенком, мы можем наломать дров и наоборот отвернуть детей от себя. На сегодняшний день нашей задачей, задачей педагогов и психологов является максимальное просвещение родителей.
Коли ми маємо справу с підлітками у такому важкому періоді, увага батьків і педагогів має бути сконцентрована на тому, наскільки комфортно дитина відчуває себе в соціумі, наскільки їй легко і просто адаптуватися в навколишньому світі
Олена Буйневич, директор департаменту освіти і науки
В течении этой недели, эта работа начата уже на прошлой неделе, у нас пройдут родительские собрания, где родителей познакомят с тем, на что они должны обратить внимание. Какие моменты в поведении ребенка должны насторожить семью, какие вопросы необходимо обсуждать со своими детьми. Самый главный наш посыл взрослым – это, безусловно, наличие доверия между родителем и ребенком. То время, которое сын или дочь проводят в сети Интернет, это время не принадлежит ни семье ни близким. Мы не можем его контролировать, но наладить с ребенком такие отношения, которые позволят в случае наличия какой-либо проблемы, обращаться к своим близким – наша прямая обязанность.
Зараз для паніки не існує ніяких причин, але експерти побоюються приволікати до цієї проблеми занадто багато уваги. За останні два тижні, в групах, присвячених підлітковому суїциду, зареєструвалося вже більше тисячі учнів Одеської області. Суіцидальні групи в соціальних мережах — це достатньо не нова ситуація, яка досить довго аналізується психологами в Інтернеті.
Вікторія Лазарчук, старший директор відділу ювенальної превенції
Когда мы начинаем говорить об этих группах при всем классе, в классе 30 человек, из них приблизительно 3-4 человека уже понимают о чем идет речь и они знают об этих группах либо от кого-то, либо сами в них зарегистрированы. И в конце урока мы получаем стопроцентный интерес всех детей зарегистрироваться в этих группах. И я считаю, что всё что происходит в Интернете – это немного искусственно нарощенная проблема. По статистике, Главного Управления Нац. Полиции, на территории города Одессы, с начала года зарегистрировано 2 попытки детских суицидов и ни одна из них не связана с нахождение в группе, в этих группах или играх смерти.
Робота повинна проходити не тільки з усіма батьками та педагогами, а й з іншими дітьми, які мають спостерігати за діями своїх однокласників.
Вікторія Лазарчук, старший директор відділу ювенальної превенції
Они начинают выполнять квесты от 50 до 1. Первый – это лишить себя жизни и конечно, каким образом лишить себя жизни выбирает тоже модератор, который ведет этого ребенка. Группы существуют из таких же подростков, которые наоборот направлены, они себя называют «китобоями» или «дельфинами», которые направлены на то, чтобы вытягивать своих одноклассников из этой ситуации.
На сьогоднішній день, підлітки, які навчаються в одеських школах, максимально задіяні в гуртках і секціях, але тим не менше, та частина їх життя, яка знаходиться в соціальних мережах — залишається поза увагою дорослих. На щастя, місто Одеса не зіткнулось з випадками самогубств підлітків, але завжди треба розглядати потенційну небезпеку.
Олена Буйневич, директор департаменту освіти і науки
По телефону департамента образования 725-35-93 можно договориться о встрече с психологами информационно-методического центра. Обязательно окажут помощь, поддержат и пошагово объяснят родителям как себя вести в каждой конкретной ситуации. Специалист есть рядом, он есть практически в каждом учебном учреждении, но альтернатива тоже есть. Кроме этого, безусловно, не ограничивать ребенка в использовании гаджетов в ту же секунду, спокойные ежевечерние беседы, выяснение реальна ли опасность, которая может ожидать ребенка и максимальное наполнение его досуга тем, что является конструктивным и позитивным.
Існує тільки одна альтернатива — це просвіта дітей та формування культури користувача в мережі Інтернет. Зараз в школах проводяться «Тижні безпечного Інтернету», але тим не менш, це та робота, яку потрібно продовжувати. Неможливо захистити дитину від наявності таких груп, але можна навчити на них правильно реагувати.
