«Не завжди котові Масляна»…Або ж чим особливий останній тиждень перед Великом постом. Дізнаємось у сьогоднішньому випуску.
Останній тиждень перед Великим постом в Україні, та й у всіх сусідніх з нами країнах, завжди був святковим. Відзначали завершення зими, готувалися зустрічати весну і готувалися до найсуворішого посту. В Україні останній тиждень м’ясниць носив кілька назв – Масляна, Сиропустний тиждень, Пущення, Загальниця, Ніжкові заговини, Колодій тощо. Структурно він ділиться на три основні частини: зустрічний «переломний» понеділок, «широкий» четвер та «прощальна» неділя. Кожна з цих частин мала свій сакральний зміст та обрядову специфіку.
В останній «смачний» тиждень перед Великим постом влаштовували народні гуляння, до яких пекли млинці, через це свято називають Масляна. Проте, народознавці стверджують, що це не наше автентичне свято, а запозичене у росіян та білорусів. В Україні ж у давнину замість Масляної відзначали Колодія, а головною стравою були вареники з сиром та сметаною. Їх варять щодня, щедро поливаючи маслом і сметаною. З цього приводу казали: «Вареники доведуть, що і хліба не дадуть»! «Вареники — давня обрядова страва українців, — цитуємо Костянтина Олійника, директора козацького етноселища «Мамаєва Слобода», — Молодий місяць символізував собою жіноче начало, а вареник був його уособленням. Із появою на небі молодого місяця наші прадіди конче мали помолитися, аби щастило цілий місяць. Аби місяць сприяв добробуту людей, йому робили дарунок у вигляді вареників. Їх начинка символізувала собою вагітну жінку, а значить, продовження роду». Саме тому головною стравою на Масляну, тобто в українській традиції на Колодія, у наших пращурів споконвіку і був вареник, а тиждень, коли їли вареники з сиром, називався Бабським.
Загалом, кожний день Масниці має певне значення, назву, та цікаві звичаї.
Понеділок. Перший день сирного тижня – “зустріч” — всі ходили в гості. За стародавнім повір’ям, хто в будинку залишиться, — поховає своє господарство. У цей день жінки ішли до корчми і розпочинали святкувати. Якщо ж до їх компанії хотіли долучитись чоловіки, то їм на шию чіпляли колодку, зняти яку можна було, лише відкупившись або поставивши «могорич». У понеділок влаштовували веселі гойдалки, крижані спуски на санчатах.
Вівторок. Влаштовувались веселі забави, які тривали майже весь день. У вівторок ходять у гості, парубки виглядають наречених, а дівчата — суджених.
Середа. У середу тещі приймали своїх зятів у гості і пригощали млинцями, а для того, щоб розважити їх, скликали всіх рідних і знайомих. Цій традиції присвячено чималу кількість прислів’їв та приказок, жартівливих анекдотів і пісень. Особливо «важкою» була Масляна для тих тещ, у яких було багато дочок.
Четвер. В цей день не можна шити та прясти. Всіма сім’ями, в якості активних і пасивних учасників святкування, виходили на різні змагання, «бої», кінські перегони, різні катання по вулицях та на спорудження сніжного міста.
П’ятниця. Дуже важливий етап святкування Масляної — частування тещі, яке відбувається в п’ятницю. Саме від Масляної бере свій початок вислів «до тещі на млинці». Якщо молодята побралися недавно, то теща запрошує «на млинці» зятя, а також інших родичів.
До речі, якщо теща добра, то за старих часів її запрошували в гості на другий день різдвяних свят, а якщо зла, то на третій. Гостювати приїжджала не тільки теща, але й інші родичі. Тещу слід пригощати добре, щоб «горло не всихало». Отримавши запрошення, теща заздалегідь повинна була прислати або принести в оселю молодят усе необхідне для приготування млинців: сковороду, посуд для замішування тіста, ложки, черпаки тощо. А тесть мусив цього ж вечора прислати в дім молодих борошно, масло, олію та все інше, що необхідно для млинців. Нехтування цим важливим і дуже приємним для родичів звичаєм могло за старих часів обернутися образою тещі, зневагою від родичів та осудом усієї громади. Це було не просто застілля, а своєрідна передача-досвіду — молоді запрошували старших не стільки на святкове частування, скільки щоб навчали, як жити слід. Зараз ця традиція дотримувана менш строго.
Вважається, що у цей день зять повинен почастувати свою тещу. Після цього зятю належало покатати свою тещу вулицями села або ж міста. Причому, «сервіс» в такому випадку напряму залежить від характеру тещі: тобто злу та сварливу везуть по нерівній дорозі і, навпаки, якщо теща лагідна — то і дорога рівна, немов струна.
Субота. Цей день називався «зовичими» посиденьками. Наречені, невістки в цей день запрошували на млинці до себе зовиць (сестер чоловіка), яких пригощали, розважали і дарували який-небудь подарунок.
Неділя. Найбільш пишно відзначали неділю. Спеціально до цього дня готували вареники з сиром, проводились масові гуляння, ігрища, забави. Ці гуляння символізували прощання з масляним, смачним, веселим тижнем і водночас просили у близьких вибачення (прощення) за нанесені образи. Це суто християнський обряд, за яким не можна постувати з гріхами на душі. За старих часів люди були переконані, що саме недільного вечора відбуватиметься Страшний суд, тож цього дня дуже побожні люди намагалися якнайрідше виходити з дому. До речі, перший млинець — свого роду символ сонця, спечений цього тижня, призначається для поминання померлих. Іноді цей млинець віддають жебракам, щоб і вони поминали померлих близьких людей. Після останньої скоромної вечері кожен член родини бере зварене натвердо яйце, об лоба розбиває його. Розбивши таким чином яйце, треба дуже швидко переступити через поріг і вже за порогом з’їсти яйце. А робиться це для того, щоб суворий піст так само швидко минув, як людина через поріг переступила.
Це була программа «За народним календарем» — про свята, які шанують та люблять українці і традиції та звичаї, які бережемо нині.
