На цьому тижні ми читаємо історію про Нояха — одне з найвідоміших оповідань Тори. Ноях, праведний, отримує від Всевишнього вказівку побудувати ковчег, в якому він і його сім’я врятуються під час всесвітнього потопу, який знищить світ. А вони врятуються і покладуть початок новому світу.
Ноях будував ковчег сто двадцять років, коли його запитували, для чого, він пояснював, що Творець вирішив покарати людей за гріхи, наславши на них Всесвітній потоп. Ноях, якому не вдалося схилити нікого до каяття, зійшов в ковчег тільки з дружиною, синами і їх дружинами, взявши з собою по парі кожного виду тварин. А деякі види тварин, придатних для жертвоприношень, він взяв по сім пар — щоби потім мати можливість принести подячні жертви Всевишньому.
Рік Ноях перебував в ковчезі, після чого Творець сказав Нояху: «Вийди — ти, твоя дружина і сини твої, і дружини твоїх синів з тобою. Всяка тварина, що з тобою від всякої плоті — виведи з собою. І нехай плодяться й розмножуються на землі».
Однак Нояху було настільки добре в ковчезі, що йому не дуже-то і хотілося виходити в світ, де немає нічого: ні дерев, ні будинків, ні людей. А книга «Зоар» додає: «Коли Ноях вийшов з ковчега і побачив зруйнований світ, він заплакав і заволав: «Повелитель Всесвіту, Ім’я Якому Милосердний, потрібно було пожаліти Свої створіння!»
І Бог відповів йому: «Ти говориш Мені про це тільки зараз?!! Чому ти не сказав Мені це, коли Я вимовив слова «тому що тебе побачив праведним перед лицем Моїм в поколінні цьому»? Чому не думав про це, коли Мною був винесений вирок «ось Я навожу потоп, води на землю, щоб знищити всяку плоть, в якій дух життя під небесами, все, що на землі — загине»? Чому ти мовчав, коли Я наказав тобі «зроби собі ковчега з дерева ґофер»? Адже Я, кажучи все це, очікував, що ти станеш просити пощади для світу. А ти почувши, що врятуєшься сам, навіть не відчув у своєму серці бажання просити милості для інших. І ти зійшов на ковчег і врятувався. А тепер, коли Я погубив кожну плоть, в якій дух життя під небесами, ти звертаєшься до мене з проханням про милосердя?! » Іншими словами, Всевишній дорікає Нояху за те, що він сам врятувався, але «залищив поранених на полі бою».
«Зоар» продовжує: «Ноях не захистив своє покоління, і не благав Творця, як Авраам. Коли сказав Господь: «Крик на Содом і Гоморру однак великим став, а їх гріх тяжкий вельми», не зволікаючи, підступив Авраам і сказав: «Невже вб’єш також праведного з злочинним?» А як Моше-рабейну захищав і оберігав від гніву Господнього покоління пустелі! І всі праведники захищали свої покоління і не дозволяли переходити межі дозволеного в управлінні ними. І тільки Ноях не зупинив Всевишнього і не попросив для людей милості Творця, а рятував себе і своїх рідних, дозволивши погубити весь світ».
Іноді в результаті битви, військової битви, після якої поранених залишили на полі бою, народжується доленосне рішення про те, що подібне ніколи не повториться. І це рішення стає моральним принципом, що впливає на національну свідомість. Напевно, так і сталося під час потопу. Саме тому, що Ноях не молився за своїх сучасників, його нащадки, зробивши для себе відповідні висновки, в усі наступні часи віддано і самовіддано захищали свої покоління.
Який урок можемо винести з цього? Іноді на шляху зустрічається людина, яка ще не дуже сильно просунулася або зовсім не просунулася в збагненні Всевишнього, в розумінні Творця, в виконанні заповідей. Саме в такій ситуації не треба забігати вперед, залишаючи її позаду. Потрібно допомогти їй, виконуючи наказ: «Не залишати поранених на полі бою!».
