Близько 300 років тому у Празі була одна з найбільших єврейських громад в Європі, а можливо, і в світі. У той час жив у Європі дуже відомий і шанований талмудист на ім’я Йонатан Ейбешюц, який був рабином одного маленького містечка. В один прекрасний день на порозі його будинку з’явилася делегація громади міста Праги з посланням, в якому єврейські лідери запросили рабі Йонатана зайняти пост головного рабина.
Рабі Йонатан сказав, що він дуже радий такому запрошенню, але йому потрібно кілька днів, щоби прийняти рішення щодо свого майбутнього. Відповідь була трохи дивною для членів делегації. Ні у кого не виникало і тіні сумніву в тому, що кожен з радістю погодився б на це призначення в обмін на посаду рабина в невеликому містечку. Проте, вони задовольнили його прохання.
Згодом рабі Йонатан почав складати книги і меблі, але візники помітили, що з якихось невідомих причин рабин не надто поспішає зі зборами. Він все робив дуже повільно, так що пройшло ще три дні, і, врешті-решт, стомлені очікуванням, візники звернулися до рабина: «Чи не час вирушати?» Він відповів: «Так, ви маєте рацію, сьогодні ми вирушимо в дорогу. Мені потрібно тільки попрощатися зі своєю громадою».
Рабин оголосив, що він прочитає прощальну проповідь у синагозі. І місто зібралося, щоб послухати його в останній раз і попрощатися з ним з належною повагою. Рабі Йонатан почав свою проповідь з того, що сьогодні він збирається покинути їх, і він попросив своїх прихожан навіть після того, як він поїде, не припиняти ходити в синагогу. Члени громади вислухали його прохання з подивом. Потім рабин сказав, що він просить євреїв містечка навіть після того, як він покине його, не переставати купувати м’ясо тільки в кошерній м’ясній крамниці. Звичайно, всі присутні почали здивовано переглядатися один з одним. І тут вони почули, що рабі Йонатан просить їх навіть після того, як його не буде поруч, не забувати запалювати суботні свічки.
У цей момент один із слухачів не витримав і запитав: «Рабі, вибачте, що перебиваю вас в середині проповіді, але невже ви дійсно думаєте, що після вашого від’їзду ми припинимо відвідувати синагогу? Ви знаєте нас так багато років, невже ви насправді вважаєте, що ваш від’їзд призведе до того, що євреї містечка перестануть купувати кошерне м’ясо?»
Саме ці питання і очікував почути рабин. Він процитував перед присутніми вірші з тижневої глави Ваетханан: Моше у середині проповіді про небезпеку ідолопоклонства раптом нагадує євреям про свою особисту трагедію. Він не ввійде зі своїм народом в Землю Ізраїлю… Рабі Йонатан задав присутнім запитання: чому Моше змішує своє особисте з настільки суспільно важливою темою?
— Я поясню вам, — сказав рабі Йонатан Ейбешюц, — що відбувалося в душі Моше-рабейну під час цієї проповіді. Коли Бог явився Моше в палаючому кущі і повелів іти до Єгипту, щоб вивести народ Ізраїлю звідти на свободу, Моше не перебував в Єгипті. Він не страждав від ярма фараона, а спокійно жив в Медьяні зі своєю сім’єю. Крім того, Моше втік з Єгипту, рятуючись від смертного вироку, який йому погрожував за вбивство єгиптянина. Він був в праві сказати Всевишньому: «Я не можу йти в Єгипет, адже як тільки фараон побачить мене, він відразу ж захоче виконати свій вирок. Для мене це дорівнюється самогубству». Однак нехтуючи усіма особистими небезпеками і інтересами, Моше відправився в Єгипет і вів переговори з фараоном, і виконав 10 страт. А потім вивів народ Ізраїлю з Єгипту, розсік для них Червоне море. І після цього в пустелі в його заслугу євреї отримували ман, він здобував для них воду. Що тільки Моше не робив заради свого народу!
Крім того, Моше завжди захищав синів Ізраїлю, заступався за них перед Всевишнім. Після гріха золотого тільця Моше не побоявся сказати Богу: «І тепер, якщо пробачиш гріх — добре, а якщо ні, то зітри мене з Твоєї Книги, яку Ти написав».
І ось, в кінці 40 років важких випробувань і блукань по пустелі Бог говорить Моше, що він не увійде в Землю обітовану. Моше очікував, що сини Ізраїлю, почувши цей вирок, піднімуть свій голос на захист керівника, який так багато для них зробив: «Не може бути! Наш рабі, який нас так любить, не поведе нас до Ізраїлю?!! Не буде цього!» Вони організують демонстрації, мітинги, суспільну молитву в кінці-кінців. Моше очікував, що євреї поставлять ультиматум Богу: «Якщо він не увійде, ми теж не підемо! Або він разом з нами, або ми залишимося з ним!»
Але нічого цього не сталося, ніхто не виступив, всі мовчали. Повна тиша. Немає навіть згадки про будь-які протести. Сини Ізраїлю сприйняли все як належне.
Тому, згадуючи про себе, Моше як би говорить їм: «Якщо ви можете забути так скоро, що я робив для вас протягом 40 років, то ви можете забути і те, що зробив і робить для вас Бог! Тому я нагадую вам, що на горі Синай «не бачили ви жодної постаті», і заборонено вам займатися ідолопоклонством!»
Закінчивши це пояснення, рабі Йонатан сказав своїм прихожанам:
— Коли до мене прийшли, щоб запропонувати місце головного рабина Праги, я сказав, що мені потрібно кілька днів, щоб прийняти рішення. У той же час я повідомив вам, що у мене є пропозиція, прийнявши яку, я покину місто. Я був впевнений, що ви будете протестувати: «Не може бути, щоб наш рабин залишив нас!» Я очікував, що до мене прийдуть лідери громади і проситимуть: «Будь ласка, залишайтеся з нами! Ми збільшимо вам зарплату, ми додамо ще кілька днів до відпустки на рік». Але всі мовчали, в місті було тихо. Минуло 3 тижні і приїхали візники. Підводи стояли перед моїм будинком протягом 3 днів, і нічого не сталося. І тоді я подумав, що якщо ви можете забути так скоро все хороше, що я робив для вас всі ці роки, як я віддав всього себе громаді, займався вашими проблемами, боровся за ваші інтереси, вирішував фінансові питання. Якщо все це так швидко забувається, то я боюся, що ви забудете і всі милості, що Бог учинив й чинить для вас. Тому я нагадав вам, що ви повинні ходити в синагогу, купувати тільки кошерне м’ясо, запалювати суботні свічки …
У тижневій главі Ваетханан розповідається про те, як Моше-рабейну застерігає синів Ізраїлю від гріха ідолопоклонства: «І бережіть себе дуже заради душ ваших, бо не бачили ви жодної постаті у день, коли говорив Господь вам на Хореві з середини огню». І не можна синам Ізраїля створювати «статуї, зображення якої-небудь форми, у вигляді чоловіка або жінки», якої-небудь тварини або риби. Моше попереджає про те, що єврей повинен бути дуже обережний у всьому, що пов’язано з язичництвом: «І щоб не підняв ти очей твоїх до небес і, побачивши сонце і місяць, і зірки, все воїнство небесне, щоб не спокусився б і не став поклонятися їм».
