На цьому тижні читаються дві тижневі глави Тори — Ваякгель і Пкудей. Обидві вони присвячені внеску євреїв в будівництво мішкану. Коли йдеться про мішкан і його приладдя, виникає проблема співвідношення за ознакою важливості між кожним окремим предметом приладдя і всім мішканом в цілому. Існують три способи її вирішення. Точніше, це три погляди на всі спільності, що складаються з різних одиниць.
Перший. Кожна одиниця не має власного значення, але зібрані разом одиниці створюють спільність — і тільки тоді набувають сенсу. Другий. Кожна одиниця має свою особливу цінність, навіть без приєднання до спільності. Але, об’єднавшись в одне ціле, кожна з одиниць набуває ще одне нове значення, якого у неї ще не було. Третій. Кожна одиниця не має власної цінності, але коли такі одиниці створюють спільність, то, крім важливості всього цілого, кожна з них також отримує свою власну значимість в складі великої спільності.
Ті ж самі ознаки проявляються в предметах храмового приладдя по відношенню до всього мішкану. Можна сказати, що всі предмети самі по собі не мають сенсу, але після будівництва мішкану кожна його частина набуває свій власний сенс. Усвідомлення цих положень необхідно не тільки для теоретичних дискусій, а й для практичних логічних настанов!
Кожна заповідь повинна бути виконана людиною свідомо. Тим більше, таку важливу справу, як виготовлення предметів храмового приладдя для мішкану. Рамбам в «Мішне-Тора. Закони Храму» пише, що усі речі з самого початку роблять «спеціально для Храму», їх слід виготовляти «в ім’я святості». Який саме святості, святості спільності-мішкану або святості предмета? А може бути, мішкану і його приладдя разом? Відповідь на ці питання знаходиться в тижневих главах, що читаються в цю суботу, Ваякгель і Пкудей.
Тора говорить, що описи виготовлення кожного предмета храмового приладдя самі по собі, з особливостями і технічними характеристиками, складають лише частину глави Ваякгель. Це означає, що, перш за все, «я» кожного єврея є складовою частиною мішкану — єдиного народу Ізраїлю. Після глави Ваякгель, як її продовження, в цю ж суботу читається глава Пкудей, яка відображає внесок і значимість кожного предмета окремо. Кожен предмет був відзначений і піднесений Моше окремо, з його власною цінністю. Подібно до цього, якщо являєшся частиною цілого і твориш на благо суспільства, це свідчить про важливість і значущість особистості. Також сотні тисяч букв складають разом один сувій Тори і створюють Ваякгель. З іншого боку, сувій вважається кошерним, придатним тільки тоді, коли кожна буква в ньому має свою важливість і святість, написана певним чином і з певним інтервалом, і всі вони були обчислені Пкудей. А коли є недолік в написанні хоча б однієї букви — вся Сефер-Тора стає непридатною.
І ще — ось чому під час ранкової молитви, перед зверненням до Всевишнього з власним, особистим проханням, включають себе в єдність народу Ізраїлю, вимовляючи: «Приймаю заповідь «Возлюби ближнього свого, як самого себе». І завдяки цій єдності, «безліч повернуться сюди» як спільність. І, разом з тим, кожен удостоїться позбавлення: «І ви зібрані будете по одному, сини Ізраїля «- кожен як самодостатня одиниця. Дай Бог, щоб це відбулося незабаром, уже в наші дні.
