15 травня Свята Церква згадує святих, чиї імена знайомі кожному. Святі страстотерпці Борис і Гліб стали першими князями, нашими співвітчизниками, які прийняли мучеництво, і тим самим прославили Бога. І в день пам’яті святих, в Борисо-Глібскому надбрамному храмі, котрий знаходиться в Свято-Успенському Одеському чоловічому монастирі, була відслужена Божественна літургія.
Міцний фундамент — запорука успіху в будівництві будь-якої споруди. Якщо ж фундамент буде хитким і нестійким, то і сама будівля, з часом, впаде і на її місці залишиться лише купа цегли. Церква ж подібна величному палацу, який міцно стоїть на твердій основі — на своїх святих.
І в сьогоднішній день, ми згадуємо тих, кто своїм життям і стражданнями показав всім, що вони є твердими стовпами Православ’я. Святі страстотерпці князі Борис і Гліб були синами святого благовірного князя Володимира Святославича. Святі брати народилися ще до хрещення Русі, але після вони прийняли святе хрещення та стали добрими християнами.
На жаль, людське лукавство і жага слави затьмарює розум людей. Не виключенням став і старший син князя Володимира — Святополк, який хитрістю захопив владу в першопрестольному місті Києві, і вирішив усунути своїх найближчих конкурентів на правління — своїх братів Бориса і Гліба.
Протоієрей Димитрій Брага, викладач Одеської духовної семінарії
Видите, он не находит в себе елементарной смелости выйти в бой со своими братьями,для того чтобы в единой схватке определить силу и этой силой захватить себе власть .Нет, он лукаво действует.В отсутствии всех братьев в городе Киев он самовластно занимает княжеский престол, а затем посылает убийц.
Борис і Гліб знали, яка доля їх чекає і вони вирішили, що краще їм померти, ніж піти війною проти свого старшого брата. Їм судилося прийняти мученицьку кончину. Але, залишаючись твердо у вірі, князі Борис і Гліб назавжди увінчані вінцями святості.
Преосвященніший Віктор єпископ Арцизький
Церковь по мимо священого писания , в назидание преподаёт нам с вами жизнь святых ,которые всю свою жизнь положили для того чтобы быть с Хрестом. А многие из них не пожалели свох жизней, пролили кровь и тем самым засведетельствовали преданность церкви. Являются основанием церковным , кровь мученическая , сведетельствует о том , что никто и не что не розлучит нас от любви Божей. Нет большей любви, чем положить тело своё и душу за други.
І в цей святковий день в улюбленому для багатьох одеситів, а також студентів Одеської духовної семінарії храмі на честь святих благовірних князів і старстотерпців Бориса і Гліба відбулася святкова божественна літургія, яку очолив Преосвященніший Віктор єпископ Арцизький.
Святі страстотерпці Борис і Гліб, стали першими нашими співвітчизниками, хто прославив Церкву Христову, Бога. Життя святих страстотерпців було принесено в жертву основному християнському благодіянню — любові. «Як хто скаже:« Я люблю Бога », а брата свого ненавидить, той обманник» (1 Ін. 4, 20). Святі брати зробили те, що було ще новим і незрозуміло для язичницької Русі, яка звикла до кровної помсти — вони показали, що за зло не можна віддавати злом, навіть під загрозою смерті.
