Сьогодні ми спіймали на слові – аборигЕн. Чи правильно — автохтОн або ж тубІлець?
Отже, так називають корінного жителя, уродженця якоїсь країни або місцевості. Приміром, Австралійські аборигени за малюнком на шкірі визначали належність до того чи іншого роду. Далі — Вони [історики] переконливо показали, що слов’яни були не тільки автохтонами на цій території, а й сягають генетичним корінням ще в перше тисячоліття до нашої ери (з журн.); Ніжні пахощі степів… може відчути лише чутливий ніс тубільця (Ю. Яновський).
На перший погляд, названі слова взаємозамінні, мають однакове значення, тобто їх можна вважати абсолютними синонімами. Однак це не так. Кожне слово має характерну сполучуваність, своє стилістичне забарвлення. У науковій, книжній мові переважають назви автохтон, абориген, що, як правило, вживаються у множині.
Автохтон походить із грецької мови, де має значення «місцевий, корінний». Автохтонами називають: 1) корінних жителів; 2) організми, що живуть там, де вони виникли; гірські породи на місці їх утворення. Отже, як науковий термін назва автохтони має точну семантику і позбавлена будь-яких емоційних забарвлень, оцінок у сприйманні.
Аборигени — запозичення з латинської мови, де ab origine означає «від початку». У вживанні цього слова помітне оцінне, зокрема розмовно-іронічне забарвлення, тому воно часто вживається в розмовній емоційній мові. Сполучуваність його з іншими словами вужча, оскільки й значень слова менше порівняно з назвою автохтони.
У наукових текстах слова автохтони, аборигени не можуть бути замінені назвою тубільці, бо вона має виразне емоційне забарвлення, часто знижене. Походження цього слова — слов’янське, пор. польське tubylec з прозорою внутрішньою формою, буквальним значенням «тут був».
