Синоніми бік і сторона не у всіх значеннях взаємозамінні. Іменник бік уживають тоді, коли говорять про правий чи лівий бік, указуючи на якусь частину тулуба від плеча до стегна. Це значення слова лягло в основу багатьох прислів’їв і приказок: Болить бік дев’ятий рік, та не знаю, в котрім місці; Лайка не бійка, в боку не болить. Послуговуються цим словом, коли йдеться про родинні зв’язки: Були, правда, дядьки та тітки з матернього боку (Панас Мирний).
Слово сторона, як свідчать приклади з художнього стилю та уснорозмовної практики, синонімічне до іменників край, вітчизна, батьківщина: Нехай мої співи літають По рідній, коханій моїй стороні (Леся Українка). Функціонує слово сторона у значенні «кружним шляхом, в обхід». У такому випадку відбувається перехід мовної одиниці з розряду іменників у прислівники, напр.: І ця пісня, і дві тополі,.. і дощик, що насправді йшов стороною, перевернули душу парубкові (М. Стельмах).
У мовній практиці усталилася синтаксична конструкція з одного боку, з другого боку. Нею послуговуються при зіставленні чи переліку: Якось так біжить мені час… З одного боку, це добре, бо я таки скучаю за домом, а з другого й не дуже, бо робота йде мляво (М. Коцюбинський).
Іменник сторона вживається в офіційних паперах, юридичних документах у складі термінів типу: винна, позовна, потерпіла сторона, високі договірні сторони. Таке слововживання вказує на те, що під стороною розуміють особу (групу осіб, організацію), яка протиставляється у певному відношенні іншій особі (групі осіб, організації).
У книжних стилях усталилися стандартизовані словосполучення з іменником бік, напр.: лицьовий, зворотний, тіньовий, позитивний бік, бути на чийомусь боці, погляд з боку, з усіх боків, привернути на свій бік, хитатися в бік кого (чого). З російської мови перекладаємо: в сторону — убік, в сторону чего — у бік чого, розм. на сторону (продавать і т. ін.) — на сторону, по обеим сторонам — по обидва боки.
Саме так. І пам’ятайте – не важливо якою мовою ви спілкуєтесь, головне — говорити правильно!
Більше — у книзі «Як ми говоримо» (Б. Антоненко-Давидович)
