«Хай з раціями ходять полісмени, а коли людина права, то так і треба казати», — наводить цитату у своїй книзі мовознавець Олександр Пономарів. Слово рація (у полісмена) — це запозичення з російської мови радянського часу, скорочений варіант слова радіостанція. А рація в розумінні «підстава, обґрунтування, причина, слушність, вітальна промова» походить від лат. ratio і свідчить про широку обізнаність українського суспільства з класичними мовами вже в далекому минулому. У радянську добу особливо не полюбляли тих запозичень, які були в українській мові і яких не було в російській.
Зрештою, до цього словосполучення є багато прикладів: «Ви шукаєте рації, аргументації й т. ін. на кожнісінький свій вчинок» — пише Кримський; «Посли к Латину приступились, Три рази низько поклонились, А старший рацію сказав» — читаємо у Котляревського. Коли йдеться про визнання слушності чиїхось міркувань або дій, українська мова використовує фразеологічний зворот мати рацію. Цей зворот наявний у творах багатьох класиків української літератури минулого й сучасного. Його синонім — ваша (твоя) правда: «А чванитесь, що ми Польщу Колись завалили! Правда ваша: Польща впала Та й вас роздавила!» — пише Т. Шевченко.
Натомість прихильники зближення мов обстоювали та обстоюють калькований російський вислів ви праві, хоч основними значеннями слова прАвий у нашій мові є «справедливий, праведний, безгрішний, невинний», а не «слушний». Ще менше пасують до згаданого фразеологізму омонім прАвий (протилежне поняття до лівий) та омограф правИй «рівний, прямий».
Отже, повноцінними українськими відповідниками російського вислову Вы правы є Ви маєте рацію; Ваша правда.
