Вергілій і Верґілій, Георг і Ґеорґ, Гуллівер і Ґуллівер. У новій редакції читаємо пояснення: «У прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами: шляхом адаптації до звукового ладу української мови — буквою г (Вергілій, Гарсія, Гегель, Георг, Гете, Грегуар, Гуллівер) і шляхом імітації іншомовного [g] — буквою ґ (Верґілій, Ґарсія, Геґель, Ґеорґ, Ґете, Ґреґуар, Ґуллівер і т. ін.).».
A щодо слів аудієнція і авдієнція, лауреат і лавреат (пор. лавр), аудиторія і авдиторія — маємо таке тлумачення: «У словах, що походять із давньогрецької й латинської мов, буквосполучення au звичайно передається через ав: автентичний, автобіографія, автомобіль, автор, авторитет, автохтон, лавра, Аврора, Мавританія, Павло.
У запозиченнях із давньогрецької мови, що мають стійку традицію передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, допускаються орфографічні варіанти: аудієнція і авдієнція, аудиторія і авдиторія, лауреат і лавреат, пауза і павза, фауна і фавна».
Ще пишемо кафедра і катедра, ефір і етер, міф і міт, Борисфен і Бористен. Чому так? «Буквосполучення th у словах грецького походження передаємо звичайно буквою т: антологія, антропологія, аптека, астма, бібліотека, католицький, театр, теорія, ортодокс, ортопедія, Амальтея, Прометей, Текля, Таїсія, Теодор.
У словах, узвичаєних в українській мові з ф, допускається орфографічна варіантність на зразок: анафема і анатема, дифірамб і дитирамб, ефір і етер, кафедра і катедра, логарифм і логаритм, міф, міфологія і міт, мітологія, Агатангел і Агафангел, Афіни і Атени, Борисфен і Бористен, Демосфен і Демостен, Марфа і Марта, Фессалія і Тессалія та ін.».
Далі щодо українських і давно засвоєних слів. Так, коли на початку слова звичайно пишемо і… коли деякі слова мають варіанти з голосним и: ірій і ирій, ірод і ирод (себто дуже жорстока людина).
У новій редакції зазначаються варіантні форми родового відмінка: такі як радості й радости, любові й любови, Білорусі й Білоруси. І маємо пояснення: «Іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любов, осінь, сіль, Русь, Білорусь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення -и: гідности, незалежности, радости, смерти, чести. хоробрости, крови, любови, осени, соли, руси, білоруси».
