У словнику української мови є кілька значень слова «відстоювати»: Найпоширеніші такі: простоювати на ногах певний час, виконуючи якусь роботу. Відстояти вахту; а ще «відстоювати» — те саме, що захищати; обороняти: Вона із зброєю в руках відстоюватиме честь і незалежність своєї Батьківщини ( пише Василь Кучер), Хвала народові, що мужніми грудьми від орд нападницьких Країну Рад відстояв (читаємо у Максима Рильського); Боротися за збереження чого-небудь; Доводити правильність чого-небудь: Хоч я й одстояв половину статті, зате цікавіша половина пропала (пише Михайло Коцюбинський).
Обстоювати — захищати, боронити від кого-, чого-небудь: Прямували завтрашні солдати у невідоме — битись за ці простори, життям обстоювати ті світи, без яких не можна прожити людям, як серцю без крові (читаємо у Михайла Стельмаха; у значенні – стояти: Подавали один одному слово не розлучатися, щиро гуртом за кожного обстоювати (пише Борис Грінченко); Відкидаючи заперечення, добиватися визнання, виконання чого-небудь; наполягати на чомусь або ще одне значення — зупинятися на чому-небудь для докладнішого розгляду. Приміром, читаємо у Лесі Українки: Поет зважив не обстоювати при сій темі.
Отже, обстоювати — значить захищати, доводити, аргументувати думку, погляд, ідею, наполягати на чомусь. Це дієслово переважно вживають у недоконаному виді. Коли ж ідеться про завершену дію, доцільніше замість обстояти застосовувати відстояти. Читаємо у Олеся Гончара: “Зуміли до кінця використати свій досвід, вчасно відстояли, підтримали дитячу чистоту й непорочність…”. Відстоювати — активно боротися, захищати щось у відповідь на несправедливі, неправомірні дії іншої сторони. Вживається зі словами: вчення, думка, інтереси народу, мир, незалежність, погляди, правда, проект, свобода, честь та ін.
