Заглиблення в ґрунті, по якому тече річка, зветься в нас річище, руслО, корито. Остання назва діалектна, тому беззастережно рекомендувати її до широкого вжитку не слід (хоч іноді й можна використовувати з певною стилістичною настановою). На жаль, слово річище майже не вживають, усюди чуємо й читаємо тільки русло з неправильним наголосом на першому складі: «Річка кілька разів міняла своє русло»; «Розмову перевели в інше русло» і подібне. А треба навпаки — віддавати перевагу саме річищу як оригінальному витворові української мови.
Річище в прямому та переносному значенні використовували й використовують майстри українського слова різних поколінь: «Воли завзятіше захитали рогами і швидше пішли, глибоко занурюючи ратиці в піщане річище весняного потоку» або «Наша література, наше мистецтво течуть правильним річищем і дадуть вицвіти нечуваної сили й краси» — пише Максим Рильський.
Саме так. І пам’ятайте – не важливо якою мовою ви спілкуєтесь, головне — говорити правильно!
