Отже, який зміст вкладають у кожне з цих понять?
Робітник — той, хто працює на промисловому підприємстві, створюючи матеріальні цінності. У сучасній мові слово робітник означає й соціальне становище людини, рід занять; його уживають на позначення відповідного класу суспільства.
Працівник — який трудиться, незалежно від сфери його діяльності. Це слово має ширше значення, ніж робітник. Кожного робітника заводу чи фабрики можна назвати працівником, але не кожен працівник є робітником. Порушення норми — вживання ряду словосполучень з іменником робітник замість працівник: торговельний робітник, газетний робітник, науковий робітник (треба торговельний працівник, газетний працівник, науковий працівник). До речі, деякі лексеми можуть поєднуватися і з словом робітник, і з словом працівник, однак значення цих сполучень різне: кваліфікований робітник — кваліфікований працівник, робітник порту — працівник порту. Тут працівник виступає як загальніше поняття. Про робітника можна сказати, що він кваліфікований працівник, а от службовця не назвеш кваліфікованим робітником. Робітник сцени — людина, яка встановлює і міняє декорації, а працівник сцени — це член творчого колективу театру: актор, режисер тощо.
Той, хто займається науковою діяльністю,— науковець, науковий працівник. Що ж до словосполучення науковий співробітник, то воно передає офіційну назву посади, яка переважно вживається разом із найменуванням закладу, в якому науковець працює. Без назви установи це словосполучення використовують тільки для означення певного звання: старший (молодший) науковий співробітник.
