Останнім часом в усній формі офіційно-ділового мовлення почали досить активно використовувати слово казна. Негайно його підхопили засоби масової інформації. І ось уже часто чуємо: «за рахунок державної казни, державна казна виснажена, привласнення мільярдів з державної казни» і под.
У сучасних словниках української мови казна кваліфікується як застаріла лексема. Закріпленню цього запозиченого через російське посередництво з тюркських мов слова як фінансового терміна певною мірою заважала його співзвучність з українським казна (що виникло внаслідок злиття словосполучення кат зна), яке входить до низки прислівників та займенників типу казна-де, казна-звідки, казна-хто, казна-що, казна-як тощо.
Та головна причина неприйняття слова казна сучасною українською літературною мовою полягає в тому, що для даного поняття в нашій мові є інша лексема — скарбниця з цілим словотворчим гніздом. Тож сучасне російське казна та словосполучення з ним треба перекладати так: казна, казначейство — скарбниця, державна скарбниця, казначей — скарбник (скарбничий), казначейша — скарбничиха, казначейский — скарбницький і так далі.
Крім того, скарбниця вживається в переносному значенні як «зосередження природних, культурних, духовних цінностей». Приміром, «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скрабниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки» — пише Панас Мирний.
Саме так. І пам’ятайте – не важливо якою мовою ви спілкуєтесь, головне — говорити правильно!
