Гарне українське слово врода (урода) та похідні від нього вродливий (уродливий), вродливість (уродливість), вродливець (уродливець), вродливиця (уродливиця) дуже поширені в фольклорі та в творах класиків нашого письменства: «Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий» (прислів’я); «Вулкасю милий, уродливий Мій друже вірний, справедливий» (І. Котляревський); «Нащо мені врода, Коли нема долі, нема талану!» (Т. Шевченко). Можна навести ще чимало прикладів.
Проте в сучасній літературній мові це словотворче гніздо щодо частоти вживання неабияк поступається іншому — краса, красивий (красний, на жаль, майже вийшло з ужитку), красень, красуня. І причина тут не лише в тому, що слово краса та його похідні мають ширшу семантику: врода, вродливий стосуються, як правило, зовнішніх рис, фізичних якостей людини, а краса, красивий можна вживати не тільки до людей, а й до явищ природи, при описі краєвиду (краса озерного краю), і як властивість прекрасного (краса почуттів, фонетична краса української мови), і як синонім до слова окраса: «Амвросій Бучма, Друг наш Бронек — Народу гордість і краса!» (М. Рильський). На таких самих засадах співіснують у нашій мові, не витісняючи одне одного, слова кохання (з вужчим значенням) і любов (із ширшим значенням). Причиною зменшення частоти використання лексем уродливий, врода й ін. є їхня паронімічність до російських уродливий, уродство, які мають протилежне значення і відповідають українським потворний, потворність. Слова врода, вродливий слід використовувати в українському, а не в російському значенні, як зробила одна телекоментаторка, заявивши: «Від краси до вроди (замість потворності)— один крок». На що у своїй книзі «Культура слова: мовностилістичні поради» звернув увагу відомий мовознавець Олександр Пономарів.
Саме так. І пам’ятайте – не важливо якою мовою ви спілкуєтесь, головне — говорити правильно!
Більше — у книзі «Культура слова: мовностилістичні поради» (О. Пономарів)
