У практиці усного й писемного мовлення нерідко плутають слова виняток і виключення, а також похідні від них винятковий та виключний. В одному зі спортивних звітів, наприклад, читаємо: «Про те, що ця гра не складатиме виключення, можна було здогадатися». Слово виключення тут недоречне, бо воно означає «усування, унеможливлення, припинення дії». Від нього походить виключний (такий, що поширюється тільки на один об’єкт). Правильними словосполученнями слід уважати такі: виключення зі списку (з університету, з організації), виключне право.
Коли йдеться про відхилення від правила, від чогось узвичаєного, використовуємо слово виняток, похідне від якого винятковий означає «особливий, надзвичайний». Напр.: «Тато мій — рішуча й тверда людина, хоч і мрійник. Нібито ці якості в людині не поєднуються, але тато, мабуть, виняток» (В. Речмедін); «Виключення з інституту засмутило не так недисциплінованого студента, як його батьків» (газ.). Тож у наведеному уривку тексту замість не складатиме виключення потрібно було написати не становитиме винятку. Треба писати й казати винятковий випадок, виняткова мужність, виняткові умови, а не виключний випадок і т. ін.
Саме так. І пам’ятайте – не важливо якою мовою ви спілкуєтесь, головне — говорити правильно!
Більше — у книзі «Культура слова: мовностилістичні поради» (О. Пономарів)
