«Коли в одному художньому творі я прочитав фразу «Цілу ніч його переслідували всякі жахи», я відчув ніяковість, подібну до тої, що зазнає росіянин, коли хтось серйозно каже по-російському не люди, а человеки…» Отже, є такі слова, що вживаються тільки в однині, серед них переважно ті, які позначають людські емоції: любов, кохання, тугу, сум, смуток тощо.
«Я визначаюся любовами до багатьох людей», чи «на серці тяжкі туги».
Виняток становить хіба що іменник страх, бо в Марка Вовчка знаходимо: «Не нагадуй про страхи: поминулися вони».
Що означає тоді слово «жах»? Це – надзвичайних страх. Приміром, читаємо у Котляревського: «Тоді латинців жах напав: утратили і дух, і силу, побігли, хто куди попав» або у Коцюбинського: «Обгорнений невимовним жахом, утикає хлопець голову під подушку».
Слово «страхіття» означає в українській мові «чудовисько або потвора, тобто те – що наганяє страх на людей». Ну і треба сказати, що дуже часто це слово, надто в множині, виступає як синонім іменника жах.
Тому українсько-російський словник наводить як відповідник до російського вислову «ужасы войны» — «страхіття війни», а не «жахи війни»
Підсумуємо: жах – це надзвичайний великий страх, тоді як страхіття – це те, що цей страх наганяє
