Тричі в Торі заповідано нам радіти в свято Суккот. В молитвах він позначається як «час радості нашої». Коли Храм існував, ночами в ньому проходило унікальне святкування «радість черпання води», в якому брали участь великі мудреці. Воно пов’язане з заповіддю возліванія води на жертовник, виконуваної в Суккот.
Чому саме ця заповідь супроводжувалася такою радістю, що Талмуд говорить: «хто не бачив радості черпання води, той взагалі радості не бачив»?
Заповідь возліванія води на жертовник отримана нами за традицією. Над нею не потрібно міркувати. У неї немає привхідних аргументів. Аналогічно- вода, у неї немає привхідного смаку. Радість, що йде з глибин, з самого усвідомлення того, що це — заповідь Всевишнього, без привхідних причин — така радість не знає меж.
