3332 роки тому сини Ізраїлю стояли біля підніжжя гори Сінай і отримали Тору. Але перед Виходом з Єгипту було обіцяно, що вони увійдуть в країну Ізраїлю. Що було б, якби з Єгипту одразу попрямували туди, минаючи Сінай?
У нас не було б Тори? Зовсім не так. Мідраши мудреців говорять, що предки дотримувалися Тори: Авраам, Яків, коліно Леві в Єгипті. Навіщо ж потрібна була церемонія з громом і блискавками?
Справа в тому, що дарування Тори на Сінаї змінило співвідношення духовного і матеріального в світі. До Сіная між ними була прірва: духовне піднесення саме по собі, матеріальне життя саме по собі. І той, хто занурюється в духовне, відмовляється від матеріального. При даруванні Тори «зійшов Господь на гору Сінай», тобто матеріальне і духовне увійшли в контакт. Стало можливим звертати матеріальне до духовних цілей або навіть перетворювати його в духовність.
Коли вчимо Тору, ми — душа в тілі — стаємо святими як матеріальний предмет, що використовується для цілей святості. І таким чином за допомогою матеріального життя єднаємося із Всевишнім.
