«Теплого Олекси» або День святого Олексія, чоловіка Божого. Про особливості святкування цього дня ми розповімо у сьогоднішньому випуску.
Отже, у народі «Теплого Олекси» — День святого Олексія, чоловіка Божого, який жив у IV столітті. Батьки одружили його з багатою римлянкою, але Олексій покинув дружину і присвятив своє життя Богові. У місті Едесса в Сирії 17 років молився при храмі Пресвятої Богородиці. За народними опвіданнями, Діва Марія з’явилася паламареві і сповістила, що Олексій є чоловіком Божим.
У народі ж повелося так — якщо цього дня погода вже тепла, сніг зійшов, то пасічник виносить вулики з бджільника, замовляє бджіл, щоб інших хазяїв не шукали, молиться, щоб Бог послав гарне літо й, відповідно, багато меду, тоді розкриває дверцята, і бджоли роблять перший обліт. Кропить їх освяченою на Стрітення водою, промовляючи: «Теплий Олекса випускає бджіл на весну”.
Перший пташиний спів ранньою весною належить вівсянці. За стародавнім віруванням, саме в день Теплого Олекси вівсянка вперше співає свою пісню, незважаючи ні на сніги, ні на морози, які ще бувають доволі затяжні. Пісня вівсянки імітується словами так: «Діду, діду, сій ячмінь!», «Кидай сани, бери віз-з-з!.. та й поїдемо в рогіз-з-з!» Якщо промовити до неї: «Іду в ліс по рогіз, ходи зі мною”, то рік буде врожайним на ягоди та гриби. А ще наші предки вірили, хто на Теплого Олекси почує вівсянчину пісню, буде весь рік веселий.
Щука цього ж дня лід хвостом розбиває, і це навіть почути можна, варто тільки вийти рано-вранці до води й прислухатися. За легендою, ту весняну щуку, що лід розбиває, можна голими руками впіймати, але це небезпечно. Бов народі вирили, що якщо спіймати цю щуку, то можна з рибальством сміливо прощатися — не буде вже вдачі.
У цей час журавлі повертаються з вирію. Діти кидали перед журавлями на землю червоний пояс або хустку, щоб ці птахи далі не летіли, а кружляли над тим місцем, де пояс лежить, і вигукували: «Колесом, колесом — над червоним поясом!», «Журавлі, журавлі, я вам перейду дорогу!». Олекса Воропай у своїй книзі «Звичаї нашого народу» звертає у ваг уна те, що цей звичай має назву — «перев’язування дороги червоним поясом». Також дівчата зав’язували вузли на хустці або поясі і кидали на землю поперед журавлів, щоб вони побачили. Повір’я каже, що журавлі далі не полетять, а покружляють та й сядуть на хату. А ще в народі свято вірили, що зруйнувати журавлине гніздо — великий гріх, оскільки журавель — небесний птах. Журавлі мовчазні, проте, коли подають голос, крик їхній має особливе значення: навесні віщує тепло, а восени — ранню зиму. Якщо ж дівчина зустріне лелеку – має впасти або присісти, тоді перед нею швидко стане суджений.
Від цього дня кажуть: «Журавлі прилетіли і полудень принесли». Чому так? Все дуже просто — день стає довшим і людині, яка працює, треба вже, опріч сніданку, обіду та вечері, ще й полуднувати.
Мисливці розповідають, що в день Теплого Олекси ведмеді прокидаються і йдуть шукати поживи. Переказують, мовляв після зимвої сплячки тваринам у цей день соромно за своє худе тіло, тож вони ховаються в кущах, доки не від’їдяться. А от Лисиці на Олекси переселяються зі старих нір у нові. Кажуть, що у перші три дні свого переселення вони сліпі й глухі: «ходять, як у мареві: їм кури сняться”.
Дівчата колись вірили в те, що як на Теплого Олекси подарувати жебракові сорочку, то не забаряться старости. Вони шили й вишивали потай від матерів і, входячи в церкву, вручали біднякам дарунки. А ще напередодні Теплого Олекси йшли ввечері на леваду, де росла стара верба, та із заплющеними очима виламували гілочку. Якщо вона виявлялася рівною і довгою, майбутній чоловік буде високим і струнким. Ту гілочку вдома освячували і у церкві намагалися торкнутися нею хлопця, який подобається. Якщо вдавалося дрібочку верби кинути йому в їжу або підкласти під подушку, неодмінно засватає.
Народна хитрість підказує: якщо бажаєш гарного врожаю пшениці, то на Явдохи, Сорок святих і Теплого Олексія слід, вийшовши із церкви, одразу вибрати якнайкраще зерно для посіву. Тоді зернові дуже добре вродять і будуть чисті, як золото. А ще колись говорили: “Олексій, чоловік Божий, зиму нанівець зводить”, “Зверху пече – знизу тече”. За народною уявою та й за кліматичними спостереження до дня Олексія приходить справжнє тепло, тому народ дав ще одну назву цьому дню — Теплого Олекси.
Це була программа «За народним календарем» — про свята, які шанують та люблять українці і традиції та звичаї, які бережемо нині.
