Тижнева глава Ахарей-Кедошим

На питання про те, коли проводити обряд бріт- міла, відповідь буде: «Розторопні поспішають до заповідей», — при першій же можливості, коли міцва може бути дотримана, прямо вранці восьмого від народження дня. Але тут треба врахувати ще одне міркування, про яке каже цар Шломо: «У численності люду — велич царя». Значимість царя оцінюється по тому, як багато людей збирається на його честь. Саме так і відбувається в повсякденному житті.
Мудреці кажуть, що те ж саме і з Царем царів — Всевишнім. Ми надаємо особливу повагу Творцеві, коли виконуємо Його заповіді «в безлічі народу». Коли справа доходить до обряду обрізання, виникає та сама дилема: що важливіше, особиста потреба висловити свою любов до міцвИ і негайно її виконати при першій нагоді, або краще перемогти свої пристрасті і відкласти це на вечір, щоб в цьому взяли участь більше євреїв, бо так додається велич Царя — Всевишнього. Відповідь на це — більш правильно подбати про те, щоб більше євреїв брали участь в міцві.
Любавицький ребе постійно підкреслює, що краще відкласти обряд для того, щоб більше євреїв мали право взяти участь в цій заповіді. Більш того, в тижневій главі йдеться про особливе служіння первосвященика в Йом-Кіпур і про те, що кульмінацією цього служіння було його входження в Святая святих. Мідраш, коментуючи вірш на початку глави: «З цим ввійде Аарон до Святилища…» запитує: «За яким правом Аарон входить в Святая святих? — і відповідає: — Заслуга обрізання вступала разом з ним».
Ребе каже, що заповідь обрізання — це зразок входу в Святая святих. Тому, коли є можливість дозволити євреям скуштувати трохи Святая святих, безсумнівно, що обряд бріт-міла повинен бути відстрочений, щоб більше число євреїв змогли пережити якусь частку того, що відчував первосвященик в Йом-Кіпур.
…І в тому ще одна причина заохочення дітонародження. Можна сказати, що крім всіх вагомих причин для народження дітей, є і те, про що говорив цар Шломо: «У численності люду — велич царя». Чим більше людей в світі Бога, тим над великим числом людей Він панує. А якщо врахувати, що кожна людина вносить свій унікальний внесок в людство, і про кожного Бог говорить: «Справа рук Моїх для прославлення», тобто Всевишній пишається Своїми творіннями, то абсолютно ясно, що кожна людина додає в велич Бога. Таким чином, з кожною народженою дитиною велич Творця стає більше, ніж це було в момент до цього. Тому як ми радіємо народженню дитини, так, і навіть більше того, радіє цьому Всевишній.