Серед 613 заповідей Тори є такі, які фізично складніше виконувати, ніж інші. Для кожного є своя, «складна» заповідь. Але насправді про найважчу заповідь ми дізнаємося в тижневої глави Бег‘ар. Це заповідь про рік Шміти ( «суботній» рік). Коли настає рік Шміти, хлібороб повинен зупинити всі роботи! Поле, яке до сих пір належало йому, після настання сьомого року належить всім в однаковій мірі. Як говорить Раші: «У рік Шміти ти не можеш відноситись до свого наділу як господар. Всі будуть рівними в тому, що стосується плодів сьомого року, і ти, і твій найманий працівник, і той, хто проживає з тобою».
Любавицький ребе зазначає, що внутрішній зміст заповіді про Шміту розкривається в тексті самої нашої тижневої глави. Мета суботнього року — показати, що все знаходиться в розпорядженні Всевишнього, Господаря всієї землі, і що поле є
«нічийним», тому що цим визнається право власності Творця на нього, як сказано вище: «Бо Мені належить земля …»
Це ще раз нагадує про загальний принцип, який лежить в основі законів Шміти. Земля належить Богу. Народ Ізраїлю отримав свої спадкові наділи від Всевишнього на правах орендаря, як сказано в продовженні наведеного вище вірша: «… бо приходьки та осілі в Мене». Ми знаходимося тут, в кращому випадку, в якості партнерів. Насправді земля — власність Всевишнього, і Він дає нам обробляти Своє поле шість років із семи. На сьомому році повертається в розпорядження БОГА.
Найдієвіший спосіб нагадати собі і світу, що Бог дав нам Землю Ізраїлю — це на ділі доводити: євреї свято вірять, що земля належить Богу, і тому не працюють на полях в суботній рік, рік Шміти.
Дотримання заповідей Шміти є нашою заявою для всього світу: Земля Ізраїлю належить народу Ізраїлю. І ми повинні бути СИЛЬНИМИ ПАРТНЕРАМИ ГОСПОДАРЯ!
